6-й Чемпіонат світу з лову риби на мормишку з льоду в Польщі
-
KYM
- Бро
- Повідомлень: 1706
- З нами з: 17 листопада 2007, 01:00
- Телефон: 067-360-88-01
- Звідки: г.Ровно
- Контактна інформація:
Несколько фото, чтобы разыграть аппетит, завтра выставлю остальные:
На свой День рождения БГ поймал киллограмового лещя на ренировке !
На свой День рождения БГ поймал киллограмового лещя на ренировке !
Востаннє редагувалось 19 лютого 2009, 20:31 користувачем KYM, всього редагувалось 2 разів.
Не учи рыбу плавать!
-
shalun_99
-
KYM
- Бро
- Повідомлень: 1706
- З нами з: 17 листопада 2007, 01:00
- Телефон: 067-360-88-01
- Звідки: г.Ровно
- Контактна інформація:
Представители сборной США имеют в своём арсенале вот такие удилища:
Кроме мелкой плотвы и окуня в уловах можно было встретить и хорошего подлещика:
В отеле между этапами соревнований присутствовала спокойная дружественная атмосфера
Кто из спортсменов удержался бы попозировать с экс-чемпионкой мира, симпатичной Rita Verza-Grabovska
Бронзовый призёр ЧМ-09 в личном зачёте Алексей Зайко
Вице-чемпион мира 2008 г. (ЧМ-2008 Липецк) Дмитрий Корзенков
Тренер сборной Украины Сергей Байталоха
Сергей Машенцев член сборной Украины, представитель Черновицкой ФРС
Тренер сборной Украины, ответственный ФРСУ по мормышке Виталий Левченко
Долгожданное...
Чемпион мира 2009 года Стас Посланчик и бронзовый призёр ЧМ-09 Алексей Зайко
Вице-чемпион мира 2009 года Folke Andersson
Соперниками они были на льду...
После плодотворной работы не грех и хорошо отдохнуть, тем более с живой музыкой
Не учи рыбу плавать!
Вчора, 20.02.09 на радіо ТРК ”Ера” у програмі Овертайм обговорювалась тема – „Як захоплення стає спортом” або збірна України – золотий призер ЧС з лову риби на мормишку. У студії капітан команди Корзенков та тренер Левченко.
На головне питання, як все ж таки наші спортсмени досягли такого високого резельтату тренер чітко відповів: „Головне те, що команда працювала як одне ціле, як один відлагоджений механізм плюс прозора система без жодних секретів та чіткий її аналіз. Так наприклад після тренувань всі збирались в один гурт та детально і педантично обговорювали всі секрети. Такого близько не було, щоб хтось щось приховує”. Ще додатково було зауважено, що надто великим плюсом було те, що команда мала 3 додаткові дні на тренування. Так перший день видався надто вдалим – можна сказати що рибна здобич була легкою, а деякі екземпляри лящової зграї були серйозних літніх розмірів. Але другий день дещо розвіяв ці хибні уяви. Тут чіко не можна було визначитись с концентрацією риби. Третій день – підсумковий. Остаточне визначення по тактиці та техніці лову.
Щодо проблемних моментів та деяких спортивних таємниць було відзначено, що головне було найти ключик до вилову підлящика, який робив на змаганнях всю погоду. „Так наприклад, якщо з дрібною плотвою в мене зовсім не виникало проблем то з підлящиком необхідна була певна затримка після згинання кивка” - зауважує капітан команди. Щодо засобів лову – то це насамперед спеціалізовані вудки ручної роботи. А ось оснастка на даній водоймі була дещо „грубовата” в порівнянні з її справжнім лайтовим спортивним варіантом. Так використовувались вольфрамові мормишки „капля” та “дробинка» діаметром 3 мм. на волосіні 0,069, коли самий найтонший варіант складає мормишки 1,5 ... 2,2 з волосінню 0,047... 0,058. Одним зголовним факторм було зимове прикормлювання. Основою сухою суміші була звичайна паніровка а ось решта інградієнтів, що входили с вклад – залишились в таємниці. Головне те щоб, прикормка працювала вірно, а саме в ніякому разі не відлякувала рибу. Велике значення мало прикормлювання мотилем. По словам тренера саме з прикормлюванням невпорався один член збірної, що могло привести до негативних наслідків.
Вцілому все склалося надто добре – незважаючи на будь-які труднощі. Головне те, наші спортсмени – і що, зовсім немаловажливо, рівняни в тому числі, підкреслили свій суперклас на міжнародній арені та заставили рахуватися та поважати „нашого брата”.
На головне питання, як все ж таки наші спортсмени досягли такого високого резельтату тренер чітко відповів: „Головне те, що команда працювала як одне ціле, як один відлагоджений механізм плюс прозора система без жодних секретів та чіткий її аналіз. Так наприклад після тренувань всі збирались в один гурт та детально і педантично обговорювали всі секрети. Такого близько не було, щоб хтось щось приховує”. Ще додатково було зауважено, що надто великим плюсом було те, що команда мала 3 додаткові дні на тренування. Так перший день видався надто вдалим – можна сказати що рибна здобич була легкою, а деякі екземпляри лящової зграї були серйозних літніх розмірів. Але другий день дещо розвіяв ці хибні уяви. Тут чіко не можна було визначитись с концентрацією риби. Третій день – підсумковий. Остаточне визначення по тактиці та техніці лову.
Щодо проблемних моментів та деяких спортивних таємниць було відзначено, що головне було найти ключик до вилову підлящика, який робив на змаганнях всю погоду. „Так наприклад, якщо з дрібною плотвою в мене зовсім не виникало проблем то з підлящиком необхідна була певна затримка після згинання кивка” - зауважує капітан команди. Щодо засобів лову – то це насамперед спеціалізовані вудки ручної роботи. А ось оснастка на даній водоймі була дещо „грубовата” в порівнянні з її справжнім лайтовим спортивним варіантом. Так використовувались вольфрамові мормишки „капля” та “дробинка» діаметром 3 мм. на волосіні 0,069, коли самий найтонший варіант складає мормишки 1,5 ... 2,2 з волосінню 0,047... 0,058. Одним зголовним факторм було зимове прикормлювання. Основою сухою суміші була звичайна паніровка а ось решта інградієнтів, що входили с вклад – залишились в таємниці. Головне те щоб, прикормка працювала вірно, а саме в ніякому разі не відлякувала рибу. Велике значення мало прикормлювання мотилем. По словам тренера саме з прикормлюванням невпорався один член збірної, що могло привести до негативних наслідків.
Вцілому все склалося надто добре – незважаючи на будь-які труднощі. Головне те, наші спортсмени – і що, зовсім немаловажливо, рівняни в тому числі, підкреслили свій суперклас на міжнародній арені та заставили рахуватися та поважати „нашого брата”.
-
whitebeard
- Той, що в джунглях сидить
- Повідомлень: 1
- З нами з: 23 січня 2009, 01:00
- Звідки: Киев
- Контактна інформація:
В пятницу, 6-го марта 2009 года на 16-ой международной выставке "Охота и Рыбалка" во время встречи с региональными представителями было проведено награждение спортсменов, которые представляли ВРСК ГРУ на Чемпионате Мира по ловле рыбы на мормышку со льда, что состоялся 14-15 февраля 2009 года в Польше. А именно Щевич Иван и Демьянчук Богдан в составе сборной Украины помогли завоевать Золото для нашей команды. За заслуги перед ВРСК ГРУ они были награждены ноутбуками.
-
KYM
- Бро
- Повідомлень: 1706
- З нами з: 17 листопада 2007, 01:00
- Телефон: 067-360-88-01
- Звідки: г.Ровно
- Контактна інформація:
По информации от Ивана Щевича завтра (17.03.09г.) по каналу кабельного телевидения "Охота и рыбалка" будет транслироваться интервью с призёрами и рассказ о прошедшем в Польше Чемпионате мира по ловле рыбы на мормышку со льда. Точное время не известно, при желании можно найти в интернете.
Не учи рыбу плавать!
-
EXPERT
- Рідненький
- Повідомлень: 746
- З нами з: 23 листопада 2007, 01:00
- Звідки: г.Ровно РОФРС
- Контактна інформація:
Розпочну з того, що виступати на Чемпіонаті Світу було ціллю з самого початку спортивного життя. Я пробував попасти в збірну, ще в минулому році, вигравши чемпіонат України як в командному так і в особистому заліку. Тодішнє керівництво Федерації, користуючись інформаційним вакуумом, придумувало всякі відмовки на рахунок 10 000 євро в кармані, баченню тренера хто має їхати, а хто ні і.т.д. Хто читав в той час форум МАВЕРА , той пам’ятає якою грязюкою поливали тих, які були незгідні з політикою президента Федерації України Сергія Івановича Бурдака. Отримавши відмову, я продовжував наполегливо боротись за справедливість. В кінці – кінців справедливість взяла верх і Сергія Івановича Бурдака змістили з президентства у Федерації. Прийшли на зміну диктатурі спортивні принципи та колегіальне вирішення питань. Вибрана президія Федерації, яка працює успішно.
Розпочав свій звіт з далеку через те, щоб бачили як було раніше не можливо пробитись в збірну.
Формування збірної 2009 розпочалось з запрошування спортсменів по рейтингу.
Деякі спортсмени відмовились за фінансового стану, деякі через інші особисті причини. Відмовились також збірники минулих років, на мою думку, перш за все через відмову Сергія Івановича приймати участь у нормальних спортивних відборах в збірну України. Натомість Сергій розпочав компанію втискування молодого спортсмена Зайка Олексія , який займав на той час 31 місце у рейтингу. Поспілкувавшись з Олексієм, я пояснив йому делікатність питання і ми домовились не випереджувати події. Дочекавшись, доки спортсмени вище по рейтингу відмовились від відборів, Олексій, будучи так здавалось далеко за рейтингом, зміг поїхати на відбори в збірну і там довести в спортивній боротьбі своє право виступати за Збірну України.
Завдяки тяжкій роботі, проведеній тренером збірної Віталієм Левченко, кандидати в збірну зібрались, для відбору. Від Рівного поїхало двоє спортсменів я- Щевич Іван, та Дем”янчук Богдан. В всеукраїнському рейтингу ми займали два перших місця. Для підстраховки, а також на майбутнє подивитись як проходять відбори поїхав Ніколаєв Дмитро. Він теж проходив по рейтингу, але за фінансового стану не зміг приймати участь у відборах. Для того, щоб не було ніякої капості від Сергія Бурдака, Діма був напоготові.
Ми під”їхали до місця збору і побачили, що все нормально. Хвилювання позаду, розпочалась підготовка до відборів.
Хочу відмітити, що відбори пройшли в дружній обстановці, і спортсмени показали своє вміння лову риби без тренувань на незнайомих водоймах.
Кожен тур дуже відрізнявся від попереднього, боротись було дуже важко, адже всі учасники майже рівного класу.
В підсумку в збірну пройшли за набраними очками в слідуючому порядку.
1. Щевич Іван
2. Зайко Олексій
3. Машенцев Сергій
4. Дем”ярчук Богдан
Корзенков Дмитро, як срібний призер світу, ішов поза конкурсом і допомагав Левченку Віталію в проведенні відборів.
В запасі у збірної сильний спортсмен, але нажаль трішки якому не пощастило на відборах Байталоха Сергій.
Отже збірна вийшла на фінішну пряму. Всі готувались і при нагоді допомагали один одному.
В отриманні віз на Польщу допоміг наш спортсмен і просто чудова людина киянин Іщенко Сергій.
Ми з Богданом допомогли придбати форму для команди в два рази дешевше, ніж продають офіційні фірми, які торгують спортивним інвентарем. Перед виїздом на Польщу, я виїхав на риболовлю з моїм постійним спонсором від фірми “ ДЕНІР”та тренером, особливо по лову підлящика Лі Олександром Деніровичем. Результати цього виїзду мені в майбутньому дуже допомогли на Чемпіонаті в Польщі.
Ще за декілька днів до від’їзду, ми з Богданом прийняли участь у заключному етапі Кубка Громади України. Набрали сувенірів і пам’яток і поїхали знайомити світ з ідеями Громади Рибалок України. Онюшкін Олександр віддав мені в користування свою найкращу кормушку, яка дісталась йому від колеги по бувшій збірній.
Їхати домовились двома шляхами. Ми з Богданом на машині через Білорусь з Машенцевим Сергієм, а інші члени команди поїздом до Варшави, далі автобусом разом з Росіянами і Американцями до готелю. Сергій виїхав з Чернівців трішки раніше від запланованого, для того, щоб в Рівному перепочити перед далекою дорогою. В Рівному визначились з остаточним маршрутом, шлях пролягав через Білорусь і біля м. Гродно мали перетнути кордон. Українсько – Білоруський кордон переїхали дуже швидко, черг не було і за хв15 -20 ми уже їхали по території Білорусі. Вразив стан доріг, без ям і вибоїн, дуже рівні і доглянуті, правда, рух машин ввечері та вночі не спостерігалось. Машини, які ми зустрічали по дорозі, були технічки, які посипали дорогу піском. Так ми добрались до дороги міжнародного значення, на якій рух машин був нам звичним. На заправках пальне можливо було купити за валюту. Білорусько – Польський кордон проходили значно довше, кинулось в очі те, що в 60% - 70% перетинаючих кордон машинах за кермом сиділи жінки. До готелю, де мали проживати, доїхали без пригод. До вечора було ще далеко, вирішили виїхати на ближне озеро потренуватись. Розпитали, що і як та вирушили на тренування.
Нарешті біля води. Розпочали буріння з середини одного із заливів на озері. Перші опускання мор мишки показали, що на середині багато мулу, і мормишка провалюється . Глибина в місці лову біля 7 м. Я пішов на протилежний берег і зробив серію лунок в надії знайти рибу. Перше клювання в мене було на відстані приблизно 50 -60 метрів від берегового очерету, на глибині 4,5- 5 м. Клював мілкий окунь величиною з сірник.
Богдан з Сергієм змістились до берега, де ми виходили на лід і знайшли такого самого окуня в березі. Вирішено піти на плесо і подивитись як там справи. На плесі на відстані 50 – 60 м. від берегового очерету я побачив велику серію лунок. Таке враження, що риба на цьому озері клювала тільки на такій відстані від берега. За весь останній час я спромігся спіймати підлящика 100 -120 гр., а Богдан теж підлящика гр. 30-50. Нічого не зрозумівши, ми в роздумах поїхали в готель. Дочекавшись приїзду наших, ми поділились результатами тренування з іншими членами команди.
На слідуючий день, замісивши декілька видів прикорми, ми всі разом поїхали на тренування. Перед виїздом познайомились з вудочками американців, які були схожі на міні спінінги, мені здалось, що цією демонстрацією американські спортсмени показували, на що доведеться ловити в майбутньому на Чемпіонаті в Америці .
Пофотографувались на пам’ять з росіянами і вирушили всі разом на тренування.
Приїхали на водойму одні із перших. Я нагадав Богдану про його тепер уже обов’язок пошаманити перед тренуванням, а то він геть забув і мав іти тренуватись. Богдан першим вийшов на лід, і одразу направився шаманити до двух скоріше не просверлених , а вирубаних місцевими рибалками ополонок. До речі, перший день тренувань співпав з днем народження Богдана і ця лунка принесла в кінці тренування подарунок у вигляді ляща більше кіло. Пошаманивши, Богдан познайомився з єдиним місцевим рибалкою на цьому озері. Доки всі збирались на лід, Богдан домовився з місцевим не показувати виловлені перед цим підлящики. Отже всі конкуренти хто підходив до рибалки, бачили тільки маленькі плотвички. Зібравшись, наша команда вирішила далеко не відходити і підібрати ключик до місцевого підлящика, а заодно обловити периметр зони змагань. Доки вся наша команда розмістилась на правому крилі місця змагань, я вирішив піти в протилежний бік, для того, щоб мати більш менш повнішу картину про водойму. Ближче до кінця по периметру розмістилась команда із Латвії. Латвійські спортсмени розпочали з масового закорму мотильом. В кінці зони розмістилась збірна Росії, я відійшов на метрів100 і розпочав бурити дві серії лунок від берега до середини. Закормивши різними прикорками, розпочав перевіряти лунки. Метрів за 50 -60 від берега розпочалось активне клювання плотви. В цей період росіянин витягнув підлящика гр. 300 і я змістився на приблизно на таку ж саму відстань від берега, пропустивши декілька лунок. На третій проводці в мене теж клюнув підлящик гр..250, ця подія одразу була зафіксована тренером збірної Стасом Радїішевским і передана по рації всім членам збірної. Росіяни одразу змістились на рівень клювання підлящиків і розпочали періодично їх ловити. В свою чергу Латиши кинули своє тренування і почали розбурюватись за моїми лунками. Латвійська збірна теж розпочала методично витягувати підлящиків. Тим часом тренування підходило до кінця, підійшли наші спортсмени. Одразу я всіх ввів в курс справи. Богдан присів на лунку де ловились підлящики і розпочав методично їх виловлювати, Сергій перевіряти все сказане мною з надією виявити щось новеньке. Діма пішов подивитись як ловлять Латиши, а Олексій пішов на інший берег дізнатися, як там справи. Так і закінчилось наше перше тренування разом. Ввечері, розписавши наші спостереження за день, прийнялись доводити снасті до потрібного рівня. Сергій Машенцев з Олексієм дбали за збереження в відмінному стані мотиля, всі спортсмени ділились запчастинами до вудочок і доводили все оснащення під ці умови. До речі, ми вносили зміни в конструкцію кожен вечір, аж до змагань. Приходилось сидіти за переобладнанням снастей, бувало до третьої години ночі.
На другий день вирішено трішки потренуватись, та зробити міні турнір.
Своє тренування я розпочав разом з Дімою та Олексієм . Олексій визначив перепад по периметру зони , на якому був активний кльов. Діма вирішив поекспериментувати з прикорм кою, одну він взяв в мене, а іншу в Олексія. Великої різниці не виявлено, риба однаково добре підходила . Ближче до обіду, ми підтягнулись на інший край зони де рибалив Богдан та Сергій Машенцев. В мене, на відміну від Олексія, риба на прикормку в тому місці не підійшла зовсім. Сергій Машенцев, зробивши прикормку на підлящика, зумів виловити декілька штук. Підійшов час мінітурніра, і пішли на протилежний бік озера. Вибравши місце, за сигналом Віталія розпочали. Час пролетів, як одна мить. Мінітурнір показав , що все іде нормально , нікого не потрібно міняти на старті. Після мінітурніру ми поїхали в готель готуватись далі.
День офіційного тренування ми розпочали з доведення прикорми та оснащення.
Литовці теж в рослабленому стані, через півгодини після старту офіційного тренування вже обідали, таке враження, що їм було все відомо. Росіяне теж експериментували, в надії знайти ще щось новеньке. Біля себе зуміли зібрати при витягуванні щуки на тоненьку волосінь більше кіла, кучу глядачів. Тільки тренера Білорусів, які тільки приїхали, все пробували, подивитись на які мормишки ловим і техніку лову. Для цього приміняли навіть біноклі. В нас нічого так і не побачивши, переключили свою увагу на поляка, який тягав підлящиків. Що цим поляк хотів показати, я так і не зрозумів. Сергію Машенцеву дісталась одна просрочена складова прикормки, яку дав Олексій. Сергій за все тренування не міг зловити з прикорм кою риби, через що і нервував. Ця неприємність виявилась в готелі, і Сергій, взявши на тренування цей інгредієнт, дуже виручив збірну. В умовах змагань така ситуація гарантує останнє місце в зоні.
Далі буде………
Розпочав свій звіт з далеку через те, щоб бачили як було раніше не можливо пробитись в збірну.
Формування збірної 2009 розпочалось з запрошування спортсменів по рейтингу.
Деякі спортсмени відмовились за фінансового стану, деякі через інші особисті причини. Відмовились також збірники минулих років, на мою думку, перш за все через відмову Сергія Івановича приймати участь у нормальних спортивних відборах в збірну України. Натомість Сергій розпочав компанію втискування молодого спортсмена Зайка Олексія , який займав на той час 31 місце у рейтингу. Поспілкувавшись з Олексієм, я пояснив йому делікатність питання і ми домовились не випереджувати події. Дочекавшись, доки спортсмени вище по рейтингу відмовились від відборів, Олексій, будучи так здавалось далеко за рейтингом, зміг поїхати на відбори в збірну і там довести в спортивній боротьбі своє право виступати за Збірну України.
Завдяки тяжкій роботі, проведеній тренером збірної Віталієм Левченко, кандидати в збірну зібрались, для відбору. Від Рівного поїхало двоє спортсменів я- Щевич Іван, та Дем”янчук Богдан. В всеукраїнському рейтингу ми займали два перших місця. Для підстраховки, а також на майбутнє подивитись як проходять відбори поїхав Ніколаєв Дмитро. Він теж проходив по рейтингу, але за фінансового стану не зміг приймати участь у відборах. Для того, щоб не було ніякої капості від Сергія Бурдака, Діма був напоготові.
Ми під”їхали до місця збору і побачили, що все нормально. Хвилювання позаду, розпочалась підготовка до відборів.
Хочу відмітити, що відбори пройшли в дружній обстановці, і спортсмени показали своє вміння лову риби без тренувань на незнайомих водоймах.
Кожен тур дуже відрізнявся від попереднього, боротись було дуже важко, адже всі учасники майже рівного класу.
В підсумку в збірну пройшли за набраними очками в слідуючому порядку.
1. Щевич Іван
2. Зайко Олексій
3. Машенцев Сергій
4. Дем”ярчук Богдан
Корзенков Дмитро, як срібний призер світу, ішов поза конкурсом і допомагав Левченку Віталію в проведенні відборів.
В запасі у збірної сильний спортсмен, але нажаль трішки якому не пощастило на відборах Байталоха Сергій.
Отже збірна вийшла на фінішну пряму. Всі готувались і при нагоді допомагали один одному.
В отриманні віз на Польщу допоміг наш спортсмен і просто чудова людина киянин Іщенко Сергій.
Ми з Богданом допомогли придбати форму для команди в два рази дешевше, ніж продають офіційні фірми, які торгують спортивним інвентарем. Перед виїздом на Польщу, я виїхав на риболовлю з моїм постійним спонсором від фірми “ ДЕНІР”та тренером, особливо по лову підлящика Лі Олександром Деніровичем. Результати цього виїзду мені в майбутньому дуже допомогли на Чемпіонаті в Польщі.
Ще за декілька днів до від’їзду, ми з Богданом прийняли участь у заключному етапі Кубка Громади України. Набрали сувенірів і пам’яток і поїхали знайомити світ з ідеями Громади Рибалок України. Онюшкін Олександр віддав мені в користування свою найкращу кормушку, яка дісталась йому від колеги по бувшій збірній.
Їхати домовились двома шляхами. Ми з Богданом на машині через Білорусь з Машенцевим Сергієм, а інші члени команди поїздом до Варшави, далі автобусом разом з Росіянами і Американцями до готелю. Сергій виїхав з Чернівців трішки раніше від запланованого, для того, щоб в Рівному перепочити перед далекою дорогою. В Рівному визначились з остаточним маршрутом, шлях пролягав через Білорусь і біля м. Гродно мали перетнути кордон. Українсько – Білоруський кордон переїхали дуже швидко, черг не було і за хв15 -20 ми уже їхали по території Білорусі. Вразив стан доріг, без ям і вибоїн, дуже рівні і доглянуті, правда, рух машин ввечері та вночі не спостерігалось. Машини, які ми зустрічали по дорозі, були технічки, які посипали дорогу піском. Так ми добрались до дороги міжнародного значення, на якій рух машин був нам звичним. На заправках пальне можливо було купити за валюту. Білорусько – Польський кордон проходили значно довше, кинулось в очі те, що в 60% - 70% перетинаючих кордон машинах за кермом сиділи жінки. До готелю, де мали проживати, доїхали без пригод. До вечора було ще далеко, вирішили виїхати на ближне озеро потренуватись. Розпитали, що і як та вирушили на тренування.
Нарешті біля води. Розпочали буріння з середини одного із заливів на озері. Перші опускання мор мишки показали, що на середині багато мулу, і мормишка провалюється . Глибина в місці лову біля 7 м. Я пішов на протилежний берег і зробив серію лунок в надії знайти рибу. Перше клювання в мене було на відстані приблизно 50 -60 метрів від берегового очерету, на глибині 4,5- 5 м. Клював мілкий окунь величиною з сірник.
Богдан з Сергієм змістились до берега, де ми виходили на лід і знайшли такого самого окуня в березі. Вирішено піти на плесо і подивитись як там справи. На плесі на відстані 50 – 60 м. від берегового очерету я побачив велику серію лунок. Таке враження, що риба на цьому озері клювала тільки на такій відстані від берега. За весь останній час я спромігся спіймати підлящика 100 -120 гр., а Богдан теж підлящика гр. 30-50. Нічого не зрозумівши, ми в роздумах поїхали в готель. Дочекавшись приїзду наших, ми поділились результатами тренування з іншими членами команди.
На слідуючий день, замісивши декілька видів прикорми, ми всі разом поїхали на тренування. Перед виїздом познайомились з вудочками американців, які були схожі на міні спінінги, мені здалось, що цією демонстрацією американські спортсмени показували, на що доведеться ловити в майбутньому на Чемпіонаті в Америці .
Пофотографувались на пам’ять з росіянами і вирушили всі разом на тренування.
Приїхали на водойму одні із перших. Я нагадав Богдану про його тепер уже обов’язок пошаманити перед тренуванням, а то він геть забув і мав іти тренуватись. Богдан першим вийшов на лід, і одразу направився шаманити до двух скоріше не просверлених , а вирубаних місцевими рибалками ополонок. До речі, перший день тренувань співпав з днем народження Богдана і ця лунка принесла в кінці тренування подарунок у вигляді ляща більше кіло. Пошаманивши, Богдан познайомився з єдиним місцевим рибалкою на цьому озері. Доки всі збирались на лід, Богдан домовився з місцевим не показувати виловлені перед цим підлящики. Отже всі конкуренти хто підходив до рибалки, бачили тільки маленькі плотвички. Зібравшись, наша команда вирішила далеко не відходити і підібрати ключик до місцевого підлящика, а заодно обловити периметр зони змагань. Доки вся наша команда розмістилась на правому крилі місця змагань, я вирішив піти в протилежний бік, для того, щоб мати більш менш повнішу картину про водойму. Ближче до кінця по периметру розмістилась команда із Латвії. Латвійські спортсмени розпочали з масового закорму мотильом. В кінці зони розмістилась збірна Росії, я відійшов на метрів100 і розпочав бурити дві серії лунок від берега до середини. Закормивши різними прикорками, розпочав перевіряти лунки. Метрів за 50 -60 від берега розпочалось активне клювання плотви. В цей період росіянин витягнув підлящика гр. 300 і я змістився на приблизно на таку ж саму відстань від берега, пропустивши декілька лунок. На третій проводці в мене теж клюнув підлящик гр..250, ця подія одразу була зафіксована тренером збірної Стасом Радїішевским і передана по рації всім членам збірної. Росіяни одразу змістились на рівень клювання підлящиків і розпочали періодично їх ловити. В свою чергу Латиши кинули своє тренування і почали розбурюватись за моїми лунками. Латвійська збірна теж розпочала методично витягувати підлящиків. Тим часом тренування підходило до кінця, підійшли наші спортсмени. Одразу я всіх ввів в курс справи. Богдан присів на лунку де ловились підлящики і розпочав методично їх виловлювати, Сергій перевіряти все сказане мною з надією виявити щось новеньке. Діма пішов подивитись як ловлять Латиши, а Олексій пішов на інший берег дізнатися, як там справи. Так і закінчилось наше перше тренування разом. Ввечері, розписавши наші спостереження за день, прийнялись доводити снасті до потрібного рівня. Сергій Машенцев з Олексієм дбали за збереження в відмінному стані мотиля, всі спортсмени ділились запчастинами до вудочок і доводили все оснащення під ці умови. До речі, ми вносили зміни в конструкцію кожен вечір, аж до змагань. Приходилось сидіти за переобладнанням снастей, бувало до третьої години ночі.
На другий день вирішено трішки потренуватись, та зробити міні турнір.
Своє тренування я розпочав разом з Дімою та Олексієм . Олексій визначив перепад по периметру зони , на якому був активний кльов. Діма вирішив поекспериментувати з прикорм кою, одну він взяв в мене, а іншу в Олексія. Великої різниці не виявлено, риба однаково добре підходила . Ближче до обіду, ми підтягнулись на інший край зони де рибалив Богдан та Сергій Машенцев. В мене, на відміну від Олексія, риба на прикормку в тому місці не підійшла зовсім. Сергій Машенцев, зробивши прикормку на підлящика, зумів виловити декілька штук. Підійшов час мінітурніра, і пішли на протилежний бік озера. Вибравши місце, за сигналом Віталія розпочали. Час пролетів, як одна мить. Мінітурнір показав , що все іде нормально , нікого не потрібно міняти на старті. Після мінітурніру ми поїхали в готель готуватись далі.
День офіційного тренування ми розпочали з доведення прикорми та оснащення.
Литовці теж в рослабленому стані, через півгодини після старту офіційного тренування вже обідали, таке враження, що їм було все відомо. Росіяне теж експериментували, в надії знайти ще щось новеньке. Біля себе зуміли зібрати при витягуванні щуки на тоненьку волосінь більше кіла, кучу глядачів. Тільки тренера Білорусів, які тільки приїхали, все пробували, подивитись на які мормишки ловим і техніку лову. Для цього приміняли навіть біноклі. В нас нічого так і не побачивши, переключили свою увагу на поляка, який тягав підлящиків. Що цим поляк хотів показати, я так і не зрозумів. Сергію Машенцеву дісталась одна просрочена складова прикормки, яку дав Олексій. Сергій за все тренування не міг зловити з прикорм кою риби, через що і нервував. Ця неприємність виявилась в готелі, і Сергій, взявши на тренування цей інгредієнт, дуже виручив збірну. В умовах змагань така ситуація гарантує останнє місце в зоні.
Далі буде………
-
EXPERT
- Рідненький
- Повідомлень: 746
- З нами з: 23 листопада 2007, 01:00
- Звідки: г.Ровно РОФРС
- Контактна інформація:
Ранок перед початком першого дня. Все готово, снасті, прикормка,настрій. Тренер прийшов з жеребкування, розбираєм номера зон. Мені та Дімі попалися замі не вивчені зони, як мені тоді здавалось. Сама тяжка зона як пізніше виявилось дісталась Сергію. По краю зони на тренуванні риба стояла біля 5 м., а в зоні такими глибинами і не пахло, тільки куток зони , який зайняв поляк мав таку глибину. В моїй зоні теж саме мілке місце біля 7м. На тренуванні з таких глибин брала тільки маленька плотва. Перед стартом запитую в Богдана, який займався лоцією місця змагань де в зоні наймілкіше і вирішую розпочинати звідти. Цим місцем виявився куток ближче до середини і до зони С . В зоні С з моєї сторони в кутку розмістились латиш Петерс та наш Діма, значить все нормально. Зліва біля мене розмістилась латишка Лайла. Місця в кутку досталь, отже я змістився ближче до латишки для того, щоб зі старту витіснити її на більш глибокі місця. Доки я переміщався зі сторони зони С десь узявся швед і став прямісінько в кутку. Стало тіснувато і я вирішую зі старта свердлити дві лунки по лінії між латишкою та шведом, ще серію лунок для визначення можливого перепаду, та декілька скритих. Росіянин Стас Посланник та білорус, який вибрав собі Стаса в якості ведучого розпочали з глубини, і я мав з латишкою десь півгодини фори доки вони зоріентуються.
Старт. Засверлююсь за планом і бачу, латишка та росіянин засверлюються так же як і я, таке враження, що в нас один тренер і настанову дав однакову. За кормився та став перевіряти лунки, по середині на сухій прикормці відізвався окушок і я пожалкував, що цю лунку незакормив на підлящика. Пересверлюватись було ніколи, лунок непровіряних в мене ще достатньо, а Лайла біля лінії розпочала лов. Біжу до неї на дві своїх лунки, обидві фланкую. З першої проводки пішла плотвичка і я розпочав набирати темп. Підлящика поки, що в зоні ніхто не ловить, отже потрібно набирати вагу на мелочі. Я з латишкою ідемо приблизно в однаковому темпі, всі добряче відстають.
Під кінець першого часу лову до нас підтягуються росіянин та білорус. Дожимають в кутку шведа, та пробують біля нас підловитись. Мелоч за цей час вже зібралась біля наших з латишкою лунок і відходити назбиралась, не дивлячись на пересування біля нас конкурентів. Продовжуючи ловити в високому темпі чуствую, що Лайлу випереджаю на трішечки, не збитись би до фінішу. Десь з середини змагань болгарин, який сидів осторонь розпочав методично виловлювати підлящиків.
Мені хотілось бігти до нього і попробувати теж підловитись, але як говориться краще синиця в руках ніж журавель в небі. А якщо він теж зібрав біля себе підлящиків і в мене нічого не вийде, а росіянин та білорус спати то небудуть, миттю заберуть уловисті лунки. Так ми і ловили. За півгодини до закінчення змагань Стас Посланник в якого було десь гр. 700-800 риби вирішує підбуритись до болгарина і це було правильне рішення , адже він до кінця змагань зумів з під болгарина зловити 6-7 підлящиків, які вивели його на друге місце в зоні. Під кінець змагань Лайла ловить підлящика біля 500 гр. і мене обійшла.
Фініш. Розраховую на четверте – п’яте місце в зоні теж непогано.
Зважування показало, що я на четвертому місці, біжу до своїх рахуєм маєм шанс на призове після першого дня.
Богдан та Олексій , ще великі шанси на призові місця в особистому заліку.
В готелі, доки ми їхали організатори оперативно вивісили інформацію.
Наша збірна на другому місці з відривом всього на 5 балів від латишей.
Якщо, на початку змагань ми думали не опуститись нижче п’ятого місця, то тепер не озвучуючи кожен мріяв про командне чемпіонство.
Зібравшись команда розібрала всі плюси та мінуси, всі снасті перевірені і готові знову в бій.
З українських спортсменів які нас чекали дома, найбільше хвилювався майбуть Сергій Бурдак, який постійно звонив Олексію, та спортсменвм з інших країн.
Після повідомлення, що ми другі після першого дня Сергій зміг видавити від радощів одне слово
“ОХ…….ТЬ”.
Ми знали, і нас конкуренти постійно лякали як це часто буває на змаганнях, що нас в спокої не оставлять.
Другий день. Жеребкування знову мені та Дімі видало зони в середині, а Богдану саму мало рибну і тяжку, як ми думали.
Риба знову видала сюрпризи.
Мені випала зона Д, в цій зоні на тренуванні , якщо дивитись зі сторони заліва(берега), то ліва сторона зони давала мілку плотву, а права більш крупнішу плотву та підлящиків. Я вибрав праву сторону. Біля мене зліва розмістився росіянин, а згодом перед самим стартом і латишка Лайла, знову ми з нею будемо ловити разом.
Старт. Ми втрьох знову як зговорились робимо все однаково, але трішки по іншій схемі. В нашому кутку після старту зібралось більшість спортсменів і стало одразу дуже тісно.
Розпочали ловлю, риба брала неохоче. На мілині зі спортсменів які там розмістились, найкраще справи були в поляка та болгарина, литовець, який ловив під дальнею лентою теж непогано ішов.
Так ми промучились біля часу ждавши вихода підлящика, чуть далі крутився і білорус.
Бачим, що робити немає чого летимо усі втрьох, я і Лайла засверлюємся біля болгарина, а росіянин чуть подальше рідко розкидав свої лунки в надії, що його «йогурт», як вони самі називали жидку прикормку спрацює по підлящику.
Чим ми з латишкою набирали більший темп рибалки, тим болгарин потухав. В кінці кінців він побіг в дальній кут на запасну свою базу.
Росіянин нащупав і зловив першого підлящика з середини, я оставляю свою одну робочу лунку і сверлюсь біля росіянина та кормлюсь на підлящика в надії, що і мені хоча б один дістанеться.
В цей час фінка наспівуючи свої польки займає оставлену мною робочу лунку, посидівши хв..15-20 залишає її оставивши біля лунки свій фляжок. Останній час- час двадцять ловлю у високому темпі, лунка біля росіянина спрацювала тільки на мелоч. Лайла теж ловить бистро, але відстає від мене по темпу.Під кінець поляк трішки потух засидівся на лунках, болгарин трішки збавив, але ловив нормально, литовець стабільно, росіянин з підлящиками розпочав виходити на перше місце, Лайла трішки відставала від мене. Потрібно було не збавляти темп, для того, щоб піднятися хоч в серединку.
Фініш. Росіянин перший, а ми з латишкою десь там далеко. Зважування показало, що не так вже і далеко в мене 6 місце, від литовця відстав на 50гр приблизно та інші не втекли дуже далеко. Лайла 9 місце в зоні інтрига виросла.
Пішла інформація, що росіяне сьогодні добряче рвонули, і ми стали переживати, чи в трійці затримались. Підходячи до місця збору ми уже знали, що в призах, а в яких ще ніхто незнав.
Приблизно підщитали, що латиши перші, ми другі а росіяне треті.
Ми так переживали кожен за свої грами, які не добрали, адже між нами і латишами гуляв десь один бал.
Богдан латишу Петерсу програв всього п’ять грам.
На обіді біля полевої кухні керівник та тренер росіян Станіслав Радзішевський дивлячись на моє сумне лице попробував бідбадьорити , мовляв:” це ж круто зайняти на Чемпіонаті Світу друге місце, а ти такий сумний!”.
На що я відповів: “ у вас трете , а особливої радості на ваших лицях теж немає”.
Перекусивши без настрою, ми відправились в готель.
Першим до готелю пійшов наш Богдан і одразу вилетів як куля звідтти. Червоний, емоційно почав розповідати, що ми перші.
Протоколи уже висіли і навпроти нашої збірної красувалась цифра 1.
Адреналін побіг по всьому тілі, свої емоції в фойє готелю ми не стали проявляти, зате в номерах ми дуже емоційно поздоровили друг друга з перемогою та з чудовою командною роботою.
До офіційного нагородження вирішили на батьківщину не повідомляти.
В банкетному залі, ще до нагородження приймали поздоровлення від всіх команд.
Мить коли прапор України піднімався вище усіх, та гімн слухали стоячи спортсмени з різних куточків світу забути неможливо.
Порадувались за нашого моторного Олексія Зайко, який зайняв третє особисте місце.
Далі фуршет і приймання знову поздоровлення від колег спортсменів з різних країн.
Свою футболку з підписами усієї команди я подарував поляку Яношу, який має в Августові свій риболовний магазин і котрий дуже допоміг з мотильом та мор мишками.
Кепками я обмінявся з американцем, чотирьохкратним чемпіоном Америки.
Під закінчення фуршету, ми добре потанцювали під рідні мелодії в виконавстві місцевих музик.
На слідуючий день, ми з Сергієм Машенцевим та Богданом виїхали на місце, як поляки говорять льодового побоїща.
Там сидів той же поляк рибалка, який нам розказав, що до 15 см. окушків брати не вольно і щуку яку Сергій виловив і йому презентував також не вольно до 1 травня брати.
Тоді ми десь за годину наловили з прикормлених спортсменами на підлящика лунок відро підлящиків та плотви, я пройшовся по лунках конкурентів і зібрав на аналіз залишки прикормки, тільки на російських лунках нічого не було.
Повернувшись в готель, ми пообідали на самоті, адже ми як приїхали перші так і відїзжали останні.
На польсько – білоруській таможні вже знали, що ми чемпіони, перед нами їхали білоруси і розповіли таможенікам.
Богдан поділився ще чемпіонськими білоруськими мормишками з місцевими таможеніками, і ми без пригод добрались додому.
P.S Нас спочатку називали «ТУРИСТАМИ», видно завдяки поведінці старої збірної, навіть застереження Сергія Бурдака між етапами про силу нової збірної не подіяло на латишів, як сам він зізнається на одному з російських сайтів.
Приємно, що нашу збірну на сьогоднішній день ставлять в один ряд з латишами, які на мою думку, як команда, найсильніші в світі, та росіянами.
Велика вдячнісь фірмі "ДЕНІР", та Громаді Рибалок Україні які найбільше розуміють, та підтримують простих рибалок-спортсменів.
Думаю, що після нашої перемоги, людей та організацій які вболівають за риболовний спорт побільшає. Ми з Богданом доказали, що за певної підтримки можливо досягти великих висот в риболовному спорті.
Старт. Засверлююсь за планом і бачу, латишка та росіянин засверлюються так же як і я, таке враження, що в нас один тренер і настанову дав однакову. За кормився та став перевіряти лунки, по середині на сухій прикормці відізвався окушок і я пожалкував, що цю лунку незакормив на підлящика. Пересверлюватись було ніколи, лунок непровіряних в мене ще достатньо, а Лайла біля лінії розпочала лов. Біжу до неї на дві своїх лунки, обидві фланкую. З першої проводки пішла плотвичка і я розпочав набирати темп. Підлящика поки, що в зоні ніхто не ловить, отже потрібно набирати вагу на мелочі. Я з латишкою ідемо приблизно в однаковому темпі, всі добряче відстають.
Під кінець першого часу лову до нас підтягуються росіянин та білорус. Дожимають в кутку шведа, та пробують біля нас підловитись. Мелоч за цей час вже зібралась біля наших з латишкою лунок і відходити назбиралась, не дивлячись на пересування біля нас конкурентів. Продовжуючи ловити в високому темпі чуствую, що Лайлу випереджаю на трішечки, не збитись би до фінішу. Десь з середини змагань болгарин, який сидів осторонь розпочав методично виловлювати підлящиків.
Мені хотілось бігти до нього і попробувати теж підловитись, але як говориться краще синиця в руках ніж журавель в небі. А якщо він теж зібрав біля себе підлящиків і в мене нічого не вийде, а росіянин та білорус спати то небудуть, миттю заберуть уловисті лунки. Так ми і ловили. За півгодини до закінчення змагань Стас Посланник в якого було десь гр. 700-800 риби вирішує підбуритись до болгарина і це було правильне рішення , адже він до кінця змагань зумів з під болгарина зловити 6-7 підлящиків, які вивели його на друге місце в зоні. Під кінець змагань Лайла ловить підлящика біля 500 гр. і мене обійшла.
Фініш. Розраховую на четверте – п’яте місце в зоні теж непогано.
Зважування показало, що я на четвертому місці, біжу до своїх рахуєм маєм шанс на призове після першого дня.
Богдан та Олексій , ще великі шанси на призові місця в особистому заліку.
В готелі, доки ми їхали організатори оперативно вивісили інформацію.
Наша збірна на другому місці з відривом всього на 5 балів від латишей.
Якщо, на початку змагань ми думали не опуститись нижче п’ятого місця, то тепер не озвучуючи кожен мріяв про командне чемпіонство.
Зібравшись команда розібрала всі плюси та мінуси, всі снасті перевірені і готові знову в бій.
З українських спортсменів які нас чекали дома, найбільше хвилювався майбуть Сергій Бурдак, який постійно звонив Олексію, та спортсменвм з інших країн.
Після повідомлення, що ми другі після першого дня Сергій зміг видавити від радощів одне слово
“ОХ…….ТЬ”.
Ми знали, і нас конкуренти постійно лякали як це часто буває на змаганнях, що нас в спокої не оставлять.
Другий день. Жеребкування знову мені та Дімі видало зони в середині, а Богдану саму мало рибну і тяжку, як ми думали.
Риба знову видала сюрпризи.
Мені випала зона Д, в цій зоні на тренуванні , якщо дивитись зі сторони заліва(берега), то ліва сторона зони давала мілку плотву, а права більш крупнішу плотву та підлящиків. Я вибрав праву сторону. Біля мене зліва розмістився росіянин, а згодом перед самим стартом і латишка Лайла, знову ми з нею будемо ловити разом.
Старт. Ми втрьох знову як зговорились робимо все однаково, але трішки по іншій схемі. В нашому кутку після старту зібралось більшість спортсменів і стало одразу дуже тісно.
Розпочали ловлю, риба брала неохоче. На мілині зі спортсменів які там розмістились, найкраще справи були в поляка та болгарина, литовець, який ловив під дальнею лентою теж непогано ішов.
Так ми промучились біля часу ждавши вихода підлящика, чуть далі крутився і білорус.
Бачим, що робити немає чого летимо усі втрьох, я і Лайла засверлюємся біля болгарина, а росіянин чуть подальше рідко розкидав свої лунки в надії, що його «йогурт», як вони самі називали жидку прикормку спрацює по підлящику.
Чим ми з латишкою набирали більший темп рибалки, тим болгарин потухав. В кінці кінців він побіг в дальній кут на запасну свою базу.
Росіянин нащупав і зловив першого підлящика з середини, я оставляю свою одну робочу лунку і сверлюсь біля росіянина та кормлюсь на підлящика в надії, що і мені хоча б один дістанеться.
В цей час фінка наспівуючи свої польки займає оставлену мною робочу лунку, посидівши хв..15-20 залишає її оставивши біля лунки свій фляжок. Останній час- час двадцять ловлю у високому темпі, лунка біля росіянина спрацювала тільки на мелоч. Лайла теж ловить бистро, але відстає від мене по темпу.Під кінець поляк трішки потух засидівся на лунках, болгарин трішки збавив, але ловив нормально, литовець стабільно, росіянин з підлящиками розпочав виходити на перше місце, Лайла трішки відставала від мене. Потрібно було не збавляти темп, для того, щоб піднятися хоч в серединку.
Фініш. Росіянин перший, а ми з латишкою десь там далеко. Зважування показало, що не так вже і далеко в мене 6 місце, від литовця відстав на 50гр приблизно та інші не втекли дуже далеко. Лайла 9 місце в зоні інтрига виросла.
Пішла інформація, що росіяне сьогодні добряче рвонули, і ми стали переживати, чи в трійці затримались. Підходячи до місця збору ми уже знали, що в призах, а в яких ще ніхто незнав.
Приблизно підщитали, що латиши перші, ми другі а росіяне треті.
Ми так переживали кожен за свої грами, які не добрали, адже між нами і латишами гуляв десь один бал.
Богдан латишу Петерсу програв всього п’ять грам.
На обіді біля полевої кухні керівник та тренер росіян Станіслав Радзішевський дивлячись на моє сумне лице попробував бідбадьорити , мовляв:” це ж круто зайняти на Чемпіонаті Світу друге місце, а ти такий сумний!”.
На що я відповів: “ у вас трете , а особливої радості на ваших лицях теж немає”.
Перекусивши без настрою, ми відправились в готель.
Першим до готелю пійшов наш Богдан і одразу вилетів як куля звідтти. Червоний, емоційно почав розповідати, що ми перші.
Протоколи уже висіли і навпроти нашої збірної красувалась цифра 1.
Адреналін побіг по всьому тілі, свої емоції в фойє готелю ми не стали проявляти, зате в номерах ми дуже емоційно поздоровили друг друга з перемогою та з чудовою командною роботою.
До офіційного нагородження вирішили на батьківщину не повідомляти.
В банкетному залі, ще до нагородження приймали поздоровлення від всіх команд.
Мить коли прапор України піднімався вище усіх, та гімн слухали стоячи спортсмени з різних куточків світу забути неможливо.
Порадувались за нашого моторного Олексія Зайко, який зайняв третє особисте місце.
Далі фуршет і приймання знову поздоровлення від колег спортсменів з різних країн.
Свою футболку з підписами усієї команди я подарував поляку Яношу, який має в Августові свій риболовний магазин і котрий дуже допоміг з мотильом та мор мишками.
Кепками я обмінявся з американцем, чотирьохкратним чемпіоном Америки.
Під закінчення фуршету, ми добре потанцювали під рідні мелодії в виконавстві місцевих музик.
На слідуючий день, ми з Сергієм Машенцевим та Богданом виїхали на місце, як поляки говорять льодового побоїща.
Там сидів той же поляк рибалка, який нам розказав, що до 15 см. окушків брати не вольно і щуку яку Сергій виловив і йому презентував також не вольно до 1 травня брати.
Тоді ми десь за годину наловили з прикормлених спортсменами на підлящика лунок відро підлящиків та плотви, я пройшовся по лунках конкурентів і зібрав на аналіз залишки прикормки, тільки на російських лунках нічого не було.
Повернувшись в готель, ми пообідали на самоті, адже ми як приїхали перші так і відїзжали останні.
На польсько – білоруській таможні вже знали, що ми чемпіони, перед нами їхали білоруси і розповіли таможенікам.
Богдан поділився ще чемпіонськими білоруськими мормишками з місцевими таможеніками, і ми без пригод добрались додому.
P.S Нас спочатку називали «ТУРИСТАМИ», видно завдяки поведінці старої збірної, навіть застереження Сергія Бурдака між етапами про силу нової збірної не подіяло на латишів, як сам він зізнається на одному з російських сайтів.
Приємно, що нашу збірну на сьогоднішній день ставлять в один ряд з латишами, які на мою думку, як команда, найсильніші в світі, та росіянами.
Велика вдячнісь фірмі "ДЕНІР", та Громаді Рибалок Україні які найбільше розуміють, та підтримують простих рибалок-спортсменів.
Думаю, що після нашої перемоги, людей та організацій які вболівають за риболовний спорт побільшає. Ми з Богданом доказали, що за певної підтримки можливо досягти великих висот в риболовному спорті.
Цікавий звіт про чемпіонт відкерівника російської делегації -
Игорь Чиняков, начальник управления Ассоциации «Росохотрыболовсоюз», член исполкома ФИПС
(запозичено з сайту ФРСУ)
Отже...
БРОНЗОВЫЙ ЛЕД АУГУСТОВА
В этом сезоне очередной чемпионат мира по зимней ловле рыбы на мормышку состоялся в Польше. Два года назад мастера мормышки из 11 стран уже встречались на польском льду, но в тот раз чемпионат проходил на севере страны, в окрестностях города Миколайки, в краю Мазурских озер. Сейчас же местом проведения 6-го чемпионата мира было выбрано небольшое лесное озеро Тоболово, расположенное поблизости от города Аугустова, на северо-востоке Польши, неподалеку от стыка границ Польши, Литвы и Беларуси.
В последние годы зима в Европе то и дело преподносит различные сюрпризы: то в виде затяжной оттепели, то наступления серьезных холодов, зачастую нехарактерных для мягкого климата восточноевропейских стран. Два года назад польские организаторы чемпионата, да и потом его участники вымаливали у природы каждый лишний день, для того, чтобы лед продержался до конца чемпионата, проходившего в начале марта. Тогда, к сожалению, не обошлось без «купания» во время тренировок, однако, на самих соревнованиях лед все-таки продержался. В прошлом году, даже в студеной России, на чемпионате мира в конце февраля погода удивила рыболовов-мормышечников дождем, лужами и слякотью.
Поэтому, при подготовке 6-го чемпионата мира организаторы сразу установили два возможных периода проведения чемпионата, в зависимости от погодных условий, которые были объявлены всем участникам. К тому же, и озеро было выбрано небольшое, лед на котором всегда вставал в предсказуемые сроки. К счастью, на этот раз все сложилось удачно, и чемпионат состоялся в середине февраля, в первый установленный период.
Количество стран-участников зимнего чемпионата не меняется уже три года, хотя состав их немного различался. В 2007 году впервые дебютировали спортсмены Чехии и Казахстана. Последние, правда, затем надолго скрылись из поля зрения коллег по увлечению. Но в последнее время они заметно активизировали свою деятельность по вступлению в Международную Федерацию рыболовного спорта в пресной воде (ФИПС), и появилась надежда, что в будущий сезон мы их снова увидим. Чемпионат 2008 года, состоявшийся в Липецке, не привлек внимания казахстанских спортсменов, однако открыл миру зимних рыболовов мормышечников из южной страны Болгарии, которые сразу показали, что они не записные аутсайдеры. Настоящий же сезон, наконец дал возможность познакомиться с еще одной командой из Нового Света – сборной США, которая уже несколько лет проявляла интерес к этим соревнованиям, но до сих пор так и не смогла в них поучаствовать. Напомним, что до сих пор американский континент дважды (в 2001 и в 2004 гг.) представляли канадцы. Но в этом году не смогли приехать чешские рыболовы, и число стран-участников так и не превысило одиннадцати.
Остальные команды, приехавшие в Аугустов, относятся к традиционным участникам зимних первенств. Это сборные Беларуси, Латвии, Литвы, России, Украины, Финляндии, Швеции, Эстонии и, конечно, хозяев льда – Польши.
Хотя практически в каждой команде присутствовали знакомые лица, надо сказать, что в некоторых сборных состав спортсменов претерпел значительные изменения. Так, из-за теплого начала зимы и практически полного отсутствия льда отборочные соревнования литовской команды состоялись в сокращенном режиме, и в сборную не попали несколько опытных спортсменов, с которыми команда практически все время входила в тройку призеров.
В украинском коллективе в связи со сменой концепции формирования команды, из прошлогоднего состава присутствовал только серебряный призер личного первенства Дмитрий Корзенков, остальные спортсмены впервые участвовали в соревнованиях столь высокого ранга. Да и география происхождения спортсменов не ограничивалась украинской столицей: двое рыболовов приехали из Ровно. Этот состав можно было назвать экспериментальным, что накладывало, в свою очередь, повышенную ответственность на членов команды.
Практически не изменился состав сборных Беларуси и Латвии. Латвийская сборная вот уже несколько сезонов является образцом сплава стабильности и высокого мастерства. Старожилами команды являются чемпионы мира в личном зачете Петерис Лидерис (причем двукратный!) и Рита Вэрза-Грабовска. Гунтис Карклиньш, хотя и не выигрывал чемпионат мира в индивидуальном зачете, но своими высокими результатами все годы способствовал успеху команды. Хорошо зарекомендовали себя на предыдущих чемпионатах мира Кришьянис Красовскис и Лайла Гринберга - еще одна представительница прекрасного пола, не уступающая мужчинам в рыбной ловле. Надо сказать, что и в тренерском штабе латвийской команды вместе с именитым и многоопытным Нормундсом Грабовским трудится еще одна рыбачка - обаятельная Кристина Маклере, которая, при случае, вполне успешно может заменить кого-либо из спортсменов основного состава.
Скандинавские команды в этот раз сделали ставку на возраст и опыт. Особенно это бросалось в глаза при знакомстве с финской сборной. Единственным молодым спортсменом, вернее, спортсменкой, вновь была Лиза Саарела, кстати, дочь бывшего члена финской команды 90-х годов. Она вновь выступала в тандеме со своим мужем, который был в роли тренера сборной.
Полностью сменился состав болгарской команды, которая приехала в Польшу на микроавтобусе, привезла с собой съемочную группу телевидения, и сразу вызвала уважение более опытных соперников основательностью и продуманностью подбора снаряжения, снастей и экипировки.
Но больше внимания, естественно, у завсегдатаев зимних чемпионатов, конечно, вызвала американская команда. Помимо стандартного состава из восьми человек, с командой приехали двое корреспондентов, одним из которых оказалась очаровательная ведущая рыбацко-охотничьего телешоу Келли Готч, на чью долю выпала изрядная половина внимания мужского состава участников чемпионата. Не менее потрясли бывалых спортсменов и заокеанские снасти. Казалось бы, всякое повидали мастера мормышки: и шведские «рамочные» удилища, и польские относительно длинные удочки, даже китайские летние поплавочные удочки, опущенные в большую общую прорубь, видели на фотографиях. Но американцы привезли с собой то, чем они обычно ловят относительно большую хищную рыбу на Великих Озерах: миниатюрные спиннинговые удочки, оснащенные такими же небольшими безынерционными катушками! У каждого спортсмена с собой был небольшой мягкий чехол, наподобие того, которым пользуются спиннингисты, в котором располагалось 4-5 оснащенных удочек, расположенных в шахматном порядке. В качестве сторожков использовались трубочки из спиральной проволоки.
Впервые на зимнем чемпионате присутствовала группа наблюдателей из Молдавии. Национальная федерация рыболовов этой страны не так давно вступила в ФИПС и уже дебютировала в мировом чемпионате по ловле карпа, заняв место в первой половине турнирной таблицы. Теперь же молдавские коллеги решили оценить свои возможности, познакомившись с чемпионатом мира по новой дисциплине. Судя по их боевому настрою, можно ожидать участие молдавских рыболовов в будущем чемпионате мира.
Российская делегация, традиционно сформированная ассоциацией «Росохотрыболовсоюз», аккредитованной в России по рыболовному спорту, прибыла в Польшу в таком составе.
Руководителем сборной на этот раз выступал Станислав Радзишевский. Ему помогали два многоопытных тренера, представлявших московские коллективы: Владимир Дробина из Московского общества охотников и рыболовов (МООиР) и Владимир Михеев из Военно-охотничьего общества (ВОО). Состав спортсменов был определен по итогам тренировочных сборов, проводившихся в начале января на Иваньковском водохранилище в Тверской области: Максим Ефимов, прошлогодний абсолютный чемпион мира, представлял Санкт-Петербург, Валерий Маслов, бронзовый призер того же чемпионата, был делегирован из Ярославля, Вячеслав Мазур, проведший прошлый чемпионат в качестве запасного, прибыл из Перми, остальные трое спортсменов представляли московские организации. Алексей Николаев – МООиР, Станислав Посланчик – ВОО, и Геннадий Серов - МСО «Рыболов и Охотник», которое он сам и возглавляет.
Руководителем делегации был назначен сам автор – начальник управления спортивного и любительского рыболовства Центрального правления ассоциации «Росохотрыболовсоюз», который на этом чемпионате также являлся официальным представителем Международной Федерации рыболовного спорта в пресной воде (ФИПС).
Российская команда прибыла к месту проведения чемпионата одной из первых, решив полностью использовать по назначению разрешенные три тренировочные дня. Первое же знакомство с озером Тоболово показало, что это сравнительно небольшой водоем, расположенный в лесу, протяженностью два с половиной километра. Наибольшая ширина озера достигала пятисот метров. До начала тренировок организаторы уже выделили два участка водоема, предназначенные для двух туров соревнований, поэтому для тренировок все желающие могли свободно использовать всю оставшуюся акваторию. Естественно, что наибольший познавательный интерес у спортсменов вызывали участки озера, непосредственно граничащие с зонами соревнований.
Глубина в этих местах колебалась от трех с половиной до семи метров, причем сразу можно было понять, что часть зон будет «глубинных», а в остальных ловить можно будет и с гораздо меньшей глубины. Рыба в озере была практически та же, что ловится на большинстве российских соревнований: плотва, окунь, подлещик, но практически не было ерша. Щука и судак, также встречавшиеся в озере, в этот период были запрещены к вылову, поэтому спортивного интереса для участников не представляли. Организаторы сообщили, что в озере также водится и красноперка, причем здесь она имеет минимальный допустимый к вылову размер 15 сантиметров, однако, ни во время тренировок, ни соревнований ее никто так и не увидел.
Что же касается щук, то они изредка хватали те же мормышки с мотылем, предназначенные для более мелкой рыбы, внося некоторое разнообразие в тренировочный процесс, да и позже, даже во время соревнований. Так, в первый же день тренировки килограммовая хищница польстилась на приманку Максима Ефимова. Оживление после поимки щуки сразу же сменялось разочарованием: клев в этой лунке сразу же прекращался на 15-20 минут. Почти то же самое происходило и при подходе на прикормленное место крупного леща или подлещика: плотвиная и окуневая мелочь сразу расступалась перед более крупным конкурентом.
Тоболово, несмотря на заселенность теми же видами рыб, которые встречаются на российских водоемах европейской части страны, тем не менее, не походило на них по соотношению ихтиофауны: такое обилие плотвы наши спортсмены встречали разве что двумя годами ранее, на озере Снярдвы, в той же Польше два года назад. Причем брала она как со дна, так и вполводы. Даже подлещик здесь был не такой предсказуемый. Он подходил на прикормку далеко не во всех участках озера, где, казалось, должен был присутствовать. Бывало, на достаточно большом и равномерно прикормленном участке он стоял лишь в одной лунке, упорно не желая перемещаться. Да и ловился то со дна, а то и вполводы, подобно плотве.
В процессе тренировок наша команда отрабатывала не только тактику ловли, но и различные составы прикормки, рекомендованные специалистами-ихтиологами, которых тренерских совет привлек к подготовке команды еще в России. Надо отметить, что в этом сезоне наша команда готовилась не только по спортивной составляющей, но и научной тоже. Так, во время тренировочных сборов спортсменам был прочитан курс лекций по особенностям питания рыб Мазурских озер, разработано несколько рецептов сухой и жидкой прикормки. Тренировки показали, что научный подход к разработке прикормки полностью себя оправдал, и опытным путем были выбраны наиболее эффективные рецептуры. Основную часть улова составляла мелкая плотва, а если повезет найти подходящее место, то и подлещик. Прогнозируемый улов на время соревнований рассчитывался тренерским штабом в размере 3,5-4 килограммов за тур. Причем «глубинные» зоны казались более уловистыми, чем относительно мелководные. В ассортименте насадки наши спортсмены также не ограничивались традиционным мотылем. Ловить пробовали и на мелкого опарыша и на червя. Причем иногда червь даже казался преимущественнее мотыля. Да и мотыля в разных ситуациях насаживали то по одному, то по целой кучке, например, при подходе подлещика.
А что же другие команды? На тренировке успешно ловили, казалось, все. Даже американцы на свои экстравагантные удочки, правда, по темпу ловли они значительно уступали европейским спортсменам, использовавшим удочки-«балалайки». По среднему темпу ловли даже болгарские спортсмены приближались к величине, установленной российскими тренерами, в качестве вполне приемлемой для успеха. Латвийская команда на третий день тренировок устроила своим спортсменам жесткий отбор на ограниченном пространстве в виде часовой гонки на скорость и результат. Польские рыболовы тренировались лишь со второго дня, высоким темпом себя особо не утруждали, работали в стороне от зон и, казалось, готовили всем какой-то подвох. В этой ситуации можно было лишь предположить, что они рассчитывают на свои секреты при ловле леща, уже основательно изучили водоем задолго до соревнований, подобрали эффективную прикормку и сейчас не хотят раскрываться до времени «Ч». Украинская команда на тренировке в первый же день отличилась поимкой рекордного для этого мероприятия леща весом 1 кг 300г, который был принесен в гостиницу и торжественно подан в дополнение к ужину хлопцам в желто-голубой форме.
По результатам тренировок был определен стартовый состав российской сборной. В запасе на первый день соревнований по взаимному согласию остался Г.Серов.
В этот раз организаторы чемпионата решились немного отойти от стандартной схемы распорядка дня и провели открытие соревнований вечером в четверг, накануне третьего дня тренировки, а не перед первым туром, тем самым, сэкономив силы и время спортсменов перед ответственным первым днем соревнований. Наверное, их опыт следует рекомендовать и будущим организаторам зимних чемпионатов мира. Церемонию открытия 6-го чемпионата мира проводили руководителя польского Рыболовного Союза, представители местной администрации и представитель ФИПС.
В целом надо отметить традиционную дружескую атмосферу, которая и на этот раз царила во время проведения чемпионата. Эти соревнования, в отличие от чемпионатов других дисциплин рыболовного спорта, на которых периодически приходится участвовать, отличаются от них необычно теплой, своего рода, клубной обстановкой, которая сразу же располагает к себе и вновь прибывшие команды и участников. Отчасти это можно объяснить небольшим количеством команд, но во многом и тем, что для большинства рыболовов языковых барьеров на этом чемпионате не возникает: ведь из 11 команд 8 могут понимать и объясняться на русском языке. Даже скандинавские команды, с которыми другие участники объяснялись в меру возможности на английском, нисколько не выпадали из этого дружного сообщества. Сравнительно немногочисленный состав участников позволяет организаторам разместить их всех в одной гостинице, что создает дополнительные возможности для общения. Если для завсегдатаев зимних чемпионатов такой порядок вещей не в новинку, то американцы, как потом сами признавались, были потрясены таким дружелюбным и открытым отношением со стороны других команд и организаторов. «Мы о таком даже и не мечтали» - признавались они позже, при расставании.
Но, тем не менее, настал первый день соревнований, собственно, для которых и собрались в Аугустове мастера мормышки из разных стран.
Старшие судьи развели своих подопечных спортсменов по зонам, в присутствии членов Международного Жюри соревнований проверили явку спортсменов, их насадку и прикормку, и прозвучал сигнал старта. Автору, как председателю Жюри, досталось курировать зону «С», расположенную в центре участка. Вместе со мной в ней работал руководитель американской команды Джоел Макдермон, которого я пригласил для совместной работы в качестве стажера. Дело в том, что федерация рыболовов США выступила с инициативой проведения чемпионата мира 2010 года за океаном, поэтому перед американской командой в этот раз стояла двойная задача: не только выступить как можно более успешно, но и набраться опыта организации таких соревнований.
Озеро, тем временем, похоже, преподнесло неприятный сюрприз всем участникам. То ли погода резко изменилась, то ли рыба, почувствовав приближение соревнований, резко ушла из всех зон, но только клев в первом туре резко снизился по сравнению с тренировочными днями, сведя на нет все наработки, созданные в предыдущие дни. Рыбу практически везде надо было буквально собирать понемногу с каждой лунки. И даже отработанная на тренировке прикормка не всегда помогала.
В зоне «С» сразу после старта борьба развернулась в одном из углов зоны, где расположились латвиец П. Лидерис, украинец Д. Корзенков и несколько других спортсменов. Россиянин Маслов сначала тоже застолбил лунку в этом перспективном месте, но позже, очевидно, не вполне справившись со стартовым волнением, оставил ее соперникам. Как выяснилось позже, не только у Валерия в нашей команде дела пошли не лучшим образом. Слава Мазур сразу со старта запутал и оборвал три удочки и потом тщетно пытался восстановить свой привычный ритм ловли. Николаев в зоне «А», как выяснилось, самой малорыбной, также никак не мог найти «свою» рыбу, хотя, с точки зрения тренеров, все делал правильно.
Между тем в «нашей» зоне лидировали украинский и латвийский спортсмены. Очень хорошо ловил и польский соперник. В середине зоны занял перспективное место и потихоньку стал полавливать подлещика опытный ветеран эстонской команды М.Банард, но его вскоре «подсидела» молодежь в виде литовского и российского рыболовов. В дальнем углу зоны, казалось, всеми забытый, ловил шведский спортсмен, не сходя с единственной лунки – значит, его дела тоже шли неплохо. Размеры зоны, спасибо организаторам, позволяли спортсменам свободно перемещаться и искать «свою» рыбу на разных глубинных горизонтах, не обостряя борьбу за территорию.
Время между тем, шло к финишу, а результат, похоже, был для нас удручающим. Проходящий мимо тренер украинской команды поделился впечатлением от соседней зоны, в которой борьбу за лидерство вели наш Посланчик и латышка Гринберга: сидит, говорит, в середине зоны поляк и ловит на одной лунке, никем не замеченный. Как оказалось позже, это был болгарский рыболов, но наловил он действительно, почти на килограмм с гаком больше остальных – и это при весе уловов около трех килограммов. Кто бы мог подумать, что представитель этой команды выиграет зону в зимнем чемпионате? Посланчик, между тем, выиграв у соперницы 90 граммов, занял в этой зоне второе место.
В пятой зоне Ефимов вел упорную борьбу также с латвийцем Красовскисом, в течение двух часов заметно уступая ему. Однако, в самом конце тура Максиму удалось совершить неожиданное открытие: опуская мормышку, он почувствовал поклевку вполводы и подсек. Думая, что это небольшая плотвичка, он, вытащив рыбу, понял, что это была уклейка, которую никто не ловил на тренировке. Максим опустил снасть снова - и поймал еще одну. Решение пришло немедленно: прикармливать лунку сверху, создавая облачко привлекательной мути и «подтягивать» стаю уклейки как можно выше ко льду. За оставшиеся 20 минут он поймал 80 штук с глубины чуть больше метра и выиграл первый тур в своей зоне.
В остальных трех зонах удача не сопутствовала российской сборной. Маслов принес команде шестое место, Мазур восьмое, а Николаев, как ни старался, смог обловить только литовского спортсмена, проиграв всем остальным и заняв десятое место. В итоге наша команда набрала 27 очков, которые совсем не соответствовали нашим амбициям, и стала с замиранием сердца ждать подсчета результатов соперников. То, что мы оказались всего лишь третьими, особой радости нам не доставило, так как отрыв от лидеров – латвийцев, составлял целых 16 очков – дистанция практически неотыгрываемая. Зато за нами вплотную расположилась группа преследователей: всего на одно очко отставали поляки и шведы, на 3 очка –болгары (!!!), да и опытные финны отставали всего на семь очков. Всего, следом за россиянами, в диапазоне разницы 10 очков расположились 7 команд! Только американцы, как и следовало ожидать, заняли последнюю строчку с большим отрывом. А вторыми первый тур закончили, неожиданно для всех, украинские рыболовы. Набрав 16 очков, они опередили нас на 11 пунктов.
Второй день явно требовал корректировки тактики, проведения замены и концентрации всех усилий. Перед тренерским штабом встала довольно тяжелая задача: по большому счету менять можно было сразу трех спортсменов в нашей команде, но по регламенту, запасной у каждой команды только один. После взвешивания всех «за» и «против», по совокупности всех причин, было решено сменить Мазура, вместо которого на второй тур, вышел Серов, не испытавший пока морального потрясения. Особое внимание было уделено применению прикормки. В арсенале российской команды был рецепт жидкой прикормки, приготовленной в пластиковых бутылочках, который уже успел себя зарекомендовать. При добавлении этой чудо-смеси в свою лунку, клев в лунках ближайших соперников практически прекращался, понемногу активизируясь в лунке российского спортсмена. Позже, уже после окончания второго тура, наши рыбаки рассказывали, что уже одно появление этой бутылочки с засекреченной «болтушкой» в руках россиянина вызывало тихую панику у соперников. Соперники поначалу думали, что это выжимка из мотыля, но им позже разъяснили, что эта смесь состояла из других компонентов, не запрещенных правилами соревнований.
Начало второго тура в отношении нашей команды лишний раз подтвердило, что за одного битого дают двух небитых. Почти сразу же в своих зонах лидерство захватили Серов, попавший на подлещика, Николаев, грамотно построивший тактику прикармливания разных участков зоны, и Посланчик. Не смог сразу найти перспективное место Маслов. Наша надежда первого дня – Ефимов, имеющий все шансы на занятие призового личного места, тоже понемногу наращивал свой улов. Казалось, ситуация понемногу улучшается. Это подтверждали и наши тренеры, работающие «за бровкой», и без устали перемещающиеся от зоны к зоне, отслеживая постоянно меняющуюся ситуацию. Кстати сказать, все они, в том числе и наш резервный спортсмен, были оснащены рациями, что позволяло оперативно принимать коллективные решения. К тому же поступали сообщения о том, что латвийцы выступают далеко не лучшим образом. Украинским соперникам уделялось не столь пристальное внимание, так как их потенциал представлял для всех величину неизвестную.
Однако, в некоторых зонах довольно хорошо ловили болгары, поляки, да и американцы, вполне освоившись, казалось, уже не походили на «мальчиков для битья». Словом, до конца второго тура ситуация была не совсем понятной. Вот если бы не этот досадный провал в первом туре!
И вот – сигнал финиша, и начало взвешивания. Мы с американским коллегой вновь курируем зону «С». В числе наших подопечных на весы кладет свой улов Николаев. Даже по объему его мешка видно, что равных ему в этот день и в этом месте не было: первое место с отрывом от второго более чем в килограмм! Приходит радиограмма из зоны Посланчика: он тоже первый! Жизнь постепенно налаживается! Серов тоже радует: хотя в последние десять минут он уступил первенство эффектной Рите Вэрзе (джентльмен все-таки), но второе место в борьбе с эстонским спортсменом все же сохранил. Остальные члены латвийской команды что называется «пролетают»: девятое место у Гринберги, десятое у Карклиньша. Неужели мы увидим совершение чуда? Маслов, как и чувствовалось, приносит не совсем желанные восемь очков. И вот следует охлаждающий душ: Ефимов занимает лишь седьмое место в своей зоне! Ну не заметил он, что в его зоне украинский рыболов ловит подлещика, да и никто из тренеров этого не увидел – иначе было бы время подобраться вплотную к сопернику с бутылочкой заветного коктейля! Неужели снова придется гадать: останемся ли в призовой тройке или нет?
Тем временем, выясняется, что украинцы, хоть и выступили хуже нас во втором туре, но преимущество первого дня все же сохранили. А что позади? Кажется, понемногу все отстали. К разочарованию примешивается смутная надежда на личное призовое место Посланчика: как-никак, сумма мест 3! Судейская коллегия хранит спокойствие и обещает начать компьютерный подсчет лишь по возвращении в гостиницу, а пока – горячий обед на свежем воздухе, непосредственно на берегу. Вот и полевая кухня уже подъехала.
Только в гостинице мы узнаем: сборная России, в первый день получившая своеобразную оплеуху, выиграла второй день соревнований, однако, этого хватило только для закрепления нашей позиции на третьем месте и уменьшения обидного отрыва от лидеров. А ими остались те же украинцы и латвийцы, Причем, именно в такой последовательности: сборная Украины, почти в полном составе из дебютантов, преподнесла сенсацию чемпионата, впервые выиграв командные медали! И сразу же золотые! Латвийцы, серьезно оступившись, во второй день набрали целых 28 очков, которые и оттянули их с вершины пьедестала, всего на одно очко пропустив вперед украинцев.
Зато на нашу улицу пришел праздник, когда подвели результаты в личном зачете. Три спортсмена набрали одинаковую сумму мест – 3 очка, но у Станислава Посланчика вес уловов двух дней (4,2 килограмма) оказался больше других, и он стал победителем чемпионата. Второе место при весе улова 3,35 кг досталось пожилому шведу Фольке Андерссону, известному нашим спортсменам еще с середины 90-х, со времени розыгрыша Кубка Дружбы со скандинавскими странами. Третьим в личном зачете стал украинский спортсмен Алексей Зайко, выловивший 3,325 кг. Четвертое место (сумма занятых мест 4 ) и специальный приз лучшей спортсменке от мэрии Аугустова получила Рита Вэрза, вновь, как и два года назад, ставшая лучшей в команде Латвии. Ей же принадлежит рекордный вес улова чемпионата – 4,26 кг. Следует отметить, что личное первенство на всех шести чемпионатах мира доставалось по три раза только российским и латвийским спортсменам. Российская команда установила на этих соревнованиях еще один, неофициальный рекорд, опередив соперников по общему весу выловленной рыбы. Всего за два тура россияне выловили 16 кг 850 г.
После подведения результатов основной темой обсуждений был удивительный прорыв украинской команды. Казалось бы, спортсмены без опыта международных встреч, должны были выступать в роли робких новичков, присматриваясь к соперникам. Такой стереотип и сыграл на руку украинским рыболовам, оставшимся большей частью в стороне, то время как маститые соперники боролись друг с другом. Тем не менее, все получили возможность убедиться в очень высоком мастерстве и технике украинских рыболовов, для которых эта победа стала вполне заслуженной. Судя по результату команды, уровень национального чемпионата Украины достаточно высок, а по рассказам спортсменов, судейство там самое жесткое.
В кулуарах чемпионата появилось еще одно объяснение их победы, которое можно, пожалуй, отнести к разряду мистических. Дело в том, что у российской сборной, как и у многих рыбаков, которые, как известно, народ суеверный, есть один обычай: перед началом тренировок задобрить водяных духов рюмкой крепкого напитка, вылитого в первую просверленную лунку. Так вот, в этот раз, хотите – верьте, хотите – нет, но под руку попалась бутылка «Nemiroff»!
Из приятных сюрпризов чемпионата хочется отметить значительный прогресс в мастерстве болгарских спортсменов, которые, выступая лишь во второй раз на подобных чемпионатах, основательно подготовились, провели цикл отборочных соревнований и заняли 6-е место, опередив традиционно сильные «зимние» команды Финляндии, Швеции и Беларуси. Хозяева чемпионата, несмотря на преимущество «домашнего» водоема, в этот раз остались без медалей, заняв четвертое командное место. Впервые за последние годы без медалей осталась литовская сборная, не сумевшая безболезненно пережить смену поколений.
Американские рыболовы, в первый день выступавшие в роли скромных учеников, на второй день преподнесли несколько сюрпризов, потеснив в некоторых зонах довольно многих более опытных соперников. Однако, с последнего места так и не ушли.
За право проведения следующего ЧМ-2010 будут бороться США, которые заявили о своем намерении еще в прошлом году, и Болгария, которая подала свою заявку незадолго до начала этого чемпионата. Окончательно место проведения следующего чемпионата мира будет объявлено на Конгрессе ФИПС, который состоится в Дрездене в конце апреля.
Игорь Чиняков, начальник управления Ассоциации «Росохотрыболовсоюз», член исполкома ФИПС
Игорь Чиняков, начальник управления Ассоциации «Росохотрыболовсоюз», член исполкома ФИПС
(запозичено з сайту ФРСУ)
Отже...
БРОНЗОВЫЙ ЛЕД АУГУСТОВА
В этом сезоне очередной чемпионат мира по зимней ловле рыбы на мормышку состоялся в Польше. Два года назад мастера мормышки из 11 стран уже встречались на польском льду, но в тот раз чемпионат проходил на севере страны, в окрестностях города Миколайки, в краю Мазурских озер. Сейчас же местом проведения 6-го чемпионата мира было выбрано небольшое лесное озеро Тоболово, расположенное поблизости от города Аугустова, на северо-востоке Польши, неподалеку от стыка границ Польши, Литвы и Беларуси.
В последние годы зима в Европе то и дело преподносит различные сюрпризы: то в виде затяжной оттепели, то наступления серьезных холодов, зачастую нехарактерных для мягкого климата восточноевропейских стран. Два года назад польские организаторы чемпионата, да и потом его участники вымаливали у природы каждый лишний день, для того, чтобы лед продержался до конца чемпионата, проходившего в начале марта. Тогда, к сожалению, не обошлось без «купания» во время тренировок, однако, на самих соревнованиях лед все-таки продержался. В прошлом году, даже в студеной России, на чемпионате мира в конце февраля погода удивила рыболовов-мормышечников дождем, лужами и слякотью.
Поэтому, при подготовке 6-го чемпионата мира организаторы сразу установили два возможных периода проведения чемпионата, в зависимости от погодных условий, которые были объявлены всем участникам. К тому же, и озеро было выбрано небольшое, лед на котором всегда вставал в предсказуемые сроки. К счастью, на этот раз все сложилось удачно, и чемпионат состоялся в середине февраля, в первый установленный период.
Количество стран-участников зимнего чемпионата не меняется уже три года, хотя состав их немного различался. В 2007 году впервые дебютировали спортсмены Чехии и Казахстана. Последние, правда, затем надолго скрылись из поля зрения коллег по увлечению. Но в последнее время они заметно активизировали свою деятельность по вступлению в Международную Федерацию рыболовного спорта в пресной воде (ФИПС), и появилась надежда, что в будущий сезон мы их снова увидим. Чемпионат 2008 года, состоявшийся в Липецке, не привлек внимания казахстанских спортсменов, однако открыл миру зимних рыболовов мормышечников из южной страны Болгарии, которые сразу показали, что они не записные аутсайдеры. Настоящий же сезон, наконец дал возможность познакомиться с еще одной командой из Нового Света – сборной США, которая уже несколько лет проявляла интерес к этим соревнованиям, но до сих пор так и не смогла в них поучаствовать. Напомним, что до сих пор американский континент дважды (в 2001 и в 2004 гг.) представляли канадцы. Но в этом году не смогли приехать чешские рыболовы, и число стран-участников так и не превысило одиннадцати.
Остальные команды, приехавшие в Аугустов, относятся к традиционным участникам зимних первенств. Это сборные Беларуси, Латвии, Литвы, России, Украины, Финляндии, Швеции, Эстонии и, конечно, хозяев льда – Польши.
Хотя практически в каждой команде присутствовали знакомые лица, надо сказать, что в некоторых сборных состав спортсменов претерпел значительные изменения. Так, из-за теплого начала зимы и практически полного отсутствия льда отборочные соревнования литовской команды состоялись в сокращенном режиме, и в сборную не попали несколько опытных спортсменов, с которыми команда практически все время входила в тройку призеров.
В украинском коллективе в связи со сменой концепции формирования команды, из прошлогоднего состава присутствовал только серебряный призер личного первенства Дмитрий Корзенков, остальные спортсмены впервые участвовали в соревнованиях столь высокого ранга. Да и география происхождения спортсменов не ограничивалась украинской столицей: двое рыболовов приехали из Ровно. Этот состав можно было назвать экспериментальным, что накладывало, в свою очередь, повышенную ответственность на членов команды.
Практически не изменился состав сборных Беларуси и Латвии. Латвийская сборная вот уже несколько сезонов является образцом сплава стабильности и высокого мастерства. Старожилами команды являются чемпионы мира в личном зачете Петерис Лидерис (причем двукратный!) и Рита Вэрза-Грабовска. Гунтис Карклиньш, хотя и не выигрывал чемпионат мира в индивидуальном зачете, но своими высокими результатами все годы способствовал успеху команды. Хорошо зарекомендовали себя на предыдущих чемпионатах мира Кришьянис Красовскис и Лайла Гринберга - еще одна представительница прекрасного пола, не уступающая мужчинам в рыбной ловле. Надо сказать, что и в тренерском штабе латвийской команды вместе с именитым и многоопытным Нормундсом Грабовским трудится еще одна рыбачка - обаятельная Кристина Маклере, которая, при случае, вполне успешно может заменить кого-либо из спортсменов основного состава.
Скандинавские команды в этот раз сделали ставку на возраст и опыт. Особенно это бросалось в глаза при знакомстве с финской сборной. Единственным молодым спортсменом, вернее, спортсменкой, вновь была Лиза Саарела, кстати, дочь бывшего члена финской команды 90-х годов. Она вновь выступала в тандеме со своим мужем, который был в роли тренера сборной.
Полностью сменился состав болгарской команды, которая приехала в Польшу на микроавтобусе, привезла с собой съемочную группу телевидения, и сразу вызвала уважение более опытных соперников основательностью и продуманностью подбора снаряжения, снастей и экипировки.
Но больше внимания, естественно, у завсегдатаев зимних чемпионатов, конечно, вызвала американская команда. Помимо стандартного состава из восьми человек, с командой приехали двое корреспондентов, одним из которых оказалась очаровательная ведущая рыбацко-охотничьего телешоу Келли Готч, на чью долю выпала изрядная половина внимания мужского состава участников чемпионата. Не менее потрясли бывалых спортсменов и заокеанские снасти. Казалось бы, всякое повидали мастера мормышки: и шведские «рамочные» удилища, и польские относительно длинные удочки, даже китайские летние поплавочные удочки, опущенные в большую общую прорубь, видели на фотографиях. Но американцы привезли с собой то, чем они обычно ловят относительно большую хищную рыбу на Великих Озерах: миниатюрные спиннинговые удочки, оснащенные такими же небольшими безынерционными катушками! У каждого спортсмена с собой был небольшой мягкий чехол, наподобие того, которым пользуются спиннингисты, в котором располагалось 4-5 оснащенных удочек, расположенных в шахматном порядке. В качестве сторожков использовались трубочки из спиральной проволоки.
Впервые на зимнем чемпионате присутствовала группа наблюдателей из Молдавии. Национальная федерация рыболовов этой страны не так давно вступила в ФИПС и уже дебютировала в мировом чемпионате по ловле карпа, заняв место в первой половине турнирной таблицы. Теперь же молдавские коллеги решили оценить свои возможности, познакомившись с чемпионатом мира по новой дисциплине. Судя по их боевому настрою, можно ожидать участие молдавских рыболовов в будущем чемпионате мира.
Российская делегация, традиционно сформированная ассоциацией «Росохотрыболовсоюз», аккредитованной в России по рыболовному спорту, прибыла в Польшу в таком составе.
Руководителем сборной на этот раз выступал Станислав Радзишевский. Ему помогали два многоопытных тренера, представлявших московские коллективы: Владимир Дробина из Московского общества охотников и рыболовов (МООиР) и Владимир Михеев из Военно-охотничьего общества (ВОО). Состав спортсменов был определен по итогам тренировочных сборов, проводившихся в начале января на Иваньковском водохранилище в Тверской области: Максим Ефимов, прошлогодний абсолютный чемпион мира, представлял Санкт-Петербург, Валерий Маслов, бронзовый призер того же чемпионата, был делегирован из Ярославля, Вячеслав Мазур, проведший прошлый чемпионат в качестве запасного, прибыл из Перми, остальные трое спортсменов представляли московские организации. Алексей Николаев – МООиР, Станислав Посланчик – ВОО, и Геннадий Серов - МСО «Рыболов и Охотник», которое он сам и возглавляет.
Руководителем делегации был назначен сам автор – начальник управления спортивного и любительского рыболовства Центрального правления ассоциации «Росохотрыболовсоюз», который на этом чемпионате также являлся официальным представителем Международной Федерации рыболовного спорта в пресной воде (ФИПС).
Российская команда прибыла к месту проведения чемпионата одной из первых, решив полностью использовать по назначению разрешенные три тренировочные дня. Первое же знакомство с озером Тоболово показало, что это сравнительно небольшой водоем, расположенный в лесу, протяженностью два с половиной километра. Наибольшая ширина озера достигала пятисот метров. До начала тренировок организаторы уже выделили два участка водоема, предназначенные для двух туров соревнований, поэтому для тренировок все желающие могли свободно использовать всю оставшуюся акваторию. Естественно, что наибольший познавательный интерес у спортсменов вызывали участки озера, непосредственно граничащие с зонами соревнований.
Глубина в этих местах колебалась от трех с половиной до семи метров, причем сразу можно было понять, что часть зон будет «глубинных», а в остальных ловить можно будет и с гораздо меньшей глубины. Рыба в озере была практически та же, что ловится на большинстве российских соревнований: плотва, окунь, подлещик, но практически не было ерша. Щука и судак, также встречавшиеся в озере, в этот период были запрещены к вылову, поэтому спортивного интереса для участников не представляли. Организаторы сообщили, что в озере также водится и красноперка, причем здесь она имеет минимальный допустимый к вылову размер 15 сантиметров, однако, ни во время тренировок, ни соревнований ее никто так и не увидел.
Что же касается щук, то они изредка хватали те же мормышки с мотылем, предназначенные для более мелкой рыбы, внося некоторое разнообразие в тренировочный процесс, да и позже, даже во время соревнований. Так, в первый же день тренировки килограммовая хищница польстилась на приманку Максима Ефимова. Оживление после поимки щуки сразу же сменялось разочарованием: клев в этой лунке сразу же прекращался на 15-20 минут. Почти то же самое происходило и при подходе на прикормленное место крупного леща или подлещика: плотвиная и окуневая мелочь сразу расступалась перед более крупным конкурентом.
Тоболово, несмотря на заселенность теми же видами рыб, которые встречаются на российских водоемах европейской части страны, тем не менее, не походило на них по соотношению ихтиофауны: такое обилие плотвы наши спортсмены встречали разве что двумя годами ранее, на озере Снярдвы, в той же Польше два года назад. Причем брала она как со дна, так и вполводы. Даже подлещик здесь был не такой предсказуемый. Он подходил на прикормку далеко не во всех участках озера, где, казалось, должен был присутствовать. Бывало, на достаточно большом и равномерно прикормленном участке он стоял лишь в одной лунке, упорно не желая перемещаться. Да и ловился то со дна, а то и вполводы, подобно плотве.
В процессе тренировок наша команда отрабатывала не только тактику ловли, но и различные составы прикормки, рекомендованные специалистами-ихтиологами, которых тренерских совет привлек к подготовке команды еще в России. Надо отметить, что в этом сезоне наша команда готовилась не только по спортивной составляющей, но и научной тоже. Так, во время тренировочных сборов спортсменам был прочитан курс лекций по особенностям питания рыб Мазурских озер, разработано несколько рецептов сухой и жидкой прикормки. Тренировки показали, что научный подход к разработке прикормки полностью себя оправдал, и опытным путем были выбраны наиболее эффективные рецептуры. Основную часть улова составляла мелкая плотва, а если повезет найти подходящее место, то и подлещик. Прогнозируемый улов на время соревнований рассчитывался тренерским штабом в размере 3,5-4 килограммов за тур. Причем «глубинные» зоны казались более уловистыми, чем относительно мелководные. В ассортименте насадки наши спортсмены также не ограничивались традиционным мотылем. Ловить пробовали и на мелкого опарыша и на червя. Причем иногда червь даже казался преимущественнее мотыля. Да и мотыля в разных ситуациях насаживали то по одному, то по целой кучке, например, при подходе подлещика.
А что же другие команды? На тренировке успешно ловили, казалось, все. Даже американцы на свои экстравагантные удочки, правда, по темпу ловли они значительно уступали европейским спортсменам, использовавшим удочки-«балалайки». По среднему темпу ловли даже болгарские спортсмены приближались к величине, установленной российскими тренерами, в качестве вполне приемлемой для успеха. Латвийская команда на третий день тренировок устроила своим спортсменам жесткий отбор на ограниченном пространстве в виде часовой гонки на скорость и результат. Польские рыболовы тренировались лишь со второго дня, высоким темпом себя особо не утруждали, работали в стороне от зон и, казалось, готовили всем какой-то подвох. В этой ситуации можно было лишь предположить, что они рассчитывают на свои секреты при ловле леща, уже основательно изучили водоем задолго до соревнований, подобрали эффективную прикормку и сейчас не хотят раскрываться до времени «Ч». Украинская команда на тренировке в первый же день отличилась поимкой рекордного для этого мероприятия леща весом 1 кг 300г, который был принесен в гостиницу и торжественно подан в дополнение к ужину хлопцам в желто-голубой форме.
По результатам тренировок был определен стартовый состав российской сборной. В запасе на первый день соревнований по взаимному согласию остался Г.Серов.
В этот раз организаторы чемпионата решились немного отойти от стандартной схемы распорядка дня и провели открытие соревнований вечером в четверг, накануне третьего дня тренировки, а не перед первым туром, тем самым, сэкономив силы и время спортсменов перед ответственным первым днем соревнований. Наверное, их опыт следует рекомендовать и будущим организаторам зимних чемпионатов мира. Церемонию открытия 6-го чемпионата мира проводили руководителя польского Рыболовного Союза, представители местной администрации и представитель ФИПС.
В целом надо отметить традиционную дружескую атмосферу, которая и на этот раз царила во время проведения чемпионата. Эти соревнования, в отличие от чемпионатов других дисциплин рыболовного спорта, на которых периодически приходится участвовать, отличаются от них необычно теплой, своего рода, клубной обстановкой, которая сразу же располагает к себе и вновь прибывшие команды и участников. Отчасти это можно объяснить небольшим количеством команд, но во многом и тем, что для большинства рыболовов языковых барьеров на этом чемпионате не возникает: ведь из 11 команд 8 могут понимать и объясняться на русском языке. Даже скандинавские команды, с которыми другие участники объяснялись в меру возможности на английском, нисколько не выпадали из этого дружного сообщества. Сравнительно немногочисленный состав участников позволяет организаторам разместить их всех в одной гостинице, что создает дополнительные возможности для общения. Если для завсегдатаев зимних чемпионатов такой порядок вещей не в новинку, то американцы, как потом сами признавались, были потрясены таким дружелюбным и открытым отношением со стороны других команд и организаторов. «Мы о таком даже и не мечтали» - признавались они позже, при расставании.
Но, тем не менее, настал первый день соревнований, собственно, для которых и собрались в Аугустове мастера мормышки из разных стран.
Старшие судьи развели своих подопечных спортсменов по зонам, в присутствии членов Международного Жюри соревнований проверили явку спортсменов, их насадку и прикормку, и прозвучал сигнал старта. Автору, как председателю Жюри, досталось курировать зону «С», расположенную в центре участка. Вместе со мной в ней работал руководитель американской команды Джоел Макдермон, которого я пригласил для совместной работы в качестве стажера. Дело в том, что федерация рыболовов США выступила с инициативой проведения чемпионата мира 2010 года за океаном, поэтому перед американской командой в этот раз стояла двойная задача: не только выступить как можно более успешно, но и набраться опыта организации таких соревнований.
Озеро, тем временем, похоже, преподнесло неприятный сюрприз всем участникам. То ли погода резко изменилась, то ли рыба, почувствовав приближение соревнований, резко ушла из всех зон, но только клев в первом туре резко снизился по сравнению с тренировочными днями, сведя на нет все наработки, созданные в предыдущие дни. Рыбу практически везде надо было буквально собирать понемногу с каждой лунки. И даже отработанная на тренировке прикормка не всегда помогала.
В зоне «С» сразу после старта борьба развернулась в одном из углов зоны, где расположились латвиец П. Лидерис, украинец Д. Корзенков и несколько других спортсменов. Россиянин Маслов сначала тоже застолбил лунку в этом перспективном месте, но позже, очевидно, не вполне справившись со стартовым волнением, оставил ее соперникам. Как выяснилось позже, не только у Валерия в нашей команде дела пошли не лучшим образом. Слава Мазур сразу со старта запутал и оборвал три удочки и потом тщетно пытался восстановить свой привычный ритм ловли. Николаев в зоне «А», как выяснилось, самой малорыбной, также никак не мог найти «свою» рыбу, хотя, с точки зрения тренеров, все делал правильно.
Между тем в «нашей» зоне лидировали украинский и латвийский спортсмены. Очень хорошо ловил и польский соперник. В середине зоны занял перспективное место и потихоньку стал полавливать подлещика опытный ветеран эстонской команды М.Банард, но его вскоре «подсидела» молодежь в виде литовского и российского рыболовов. В дальнем углу зоны, казалось, всеми забытый, ловил шведский спортсмен, не сходя с единственной лунки – значит, его дела тоже шли неплохо. Размеры зоны, спасибо организаторам, позволяли спортсменам свободно перемещаться и искать «свою» рыбу на разных глубинных горизонтах, не обостряя борьбу за территорию.
Время между тем, шло к финишу, а результат, похоже, был для нас удручающим. Проходящий мимо тренер украинской команды поделился впечатлением от соседней зоны, в которой борьбу за лидерство вели наш Посланчик и латышка Гринберга: сидит, говорит, в середине зоны поляк и ловит на одной лунке, никем не замеченный. Как оказалось позже, это был болгарский рыболов, но наловил он действительно, почти на килограмм с гаком больше остальных – и это при весе уловов около трех килограммов. Кто бы мог подумать, что представитель этой команды выиграет зону в зимнем чемпионате? Посланчик, между тем, выиграв у соперницы 90 граммов, занял в этой зоне второе место.
В пятой зоне Ефимов вел упорную борьбу также с латвийцем Красовскисом, в течение двух часов заметно уступая ему. Однако, в самом конце тура Максиму удалось совершить неожиданное открытие: опуская мормышку, он почувствовал поклевку вполводы и подсек. Думая, что это небольшая плотвичка, он, вытащив рыбу, понял, что это была уклейка, которую никто не ловил на тренировке. Максим опустил снасть снова - и поймал еще одну. Решение пришло немедленно: прикармливать лунку сверху, создавая облачко привлекательной мути и «подтягивать» стаю уклейки как можно выше ко льду. За оставшиеся 20 минут он поймал 80 штук с глубины чуть больше метра и выиграл первый тур в своей зоне.
В остальных трех зонах удача не сопутствовала российской сборной. Маслов принес команде шестое место, Мазур восьмое, а Николаев, как ни старался, смог обловить только литовского спортсмена, проиграв всем остальным и заняв десятое место. В итоге наша команда набрала 27 очков, которые совсем не соответствовали нашим амбициям, и стала с замиранием сердца ждать подсчета результатов соперников. То, что мы оказались всего лишь третьими, особой радости нам не доставило, так как отрыв от лидеров – латвийцев, составлял целых 16 очков – дистанция практически неотыгрываемая. Зато за нами вплотную расположилась группа преследователей: всего на одно очко отставали поляки и шведы, на 3 очка –болгары (!!!), да и опытные финны отставали всего на семь очков. Всего, следом за россиянами, в диапазоне разницы 10 очков расположились 7 команд! Только американцы, как и следовало ожидать, заняли последнюю строчку с большим отрывом. А вторыми первый тур закончили, неожиданно для всех, украинские рыболовы. Набрав 16 очков, они опередили нас на 11 пунктов.
Второй день явно требовал корректировки тактики, проведения замены и концентрации всех усилий. Перед тренерским штабом встала довольно тяжелая задача: по большому счету менять можно было сразу трех спортсменов в нашей команде, но по регламенту, запасной у каждой команды только один. После взвешивания всех «за» и «против», по совокупности всех причин, было решено сменить Мазура, вместо которого на второй тур, вышел Серов, не испытавший пока морального потрясения. Особое внимание было уделено применению прикормки. В арсенале российской команды был рецепт жидкой прикормки, приготовленной в пластиковых бутылочках, который уже успел себя зарекомендовать. При добавлении этой чудо-смеси в свою лунку, клев в лунках ближайших соперников практически прекращался, понемногу активизируясь в лунке российского спортсмена. Позже, уже после окончания второго тура, наши рыбаки рассказывали, что уже одно появление этой бутылочки с засекреченной «болтушкой» в руках россиянина вызывало тихую панику у соперников. Соперники поначалу думали, что это выжимка из мотыля, но им позже разъяснили, что эта смесь состояла из других компонентов, не запрещенных правилами соревнований.
Начало второго тура в отношении нашей команды лишний раз подтвердило, что за одного битого дают двух небитых. Почти сразу же в своих зонах лидерство захватили Серов, попавший на подлещика, Николаев, грамотно построивший тактику прикармливания разных участков зоны, и Посланчик. Не смог сразу найти перспективное место Маслов. Наша надежда первого дня – Ефимов, имеющий все шансы на занятие призового личного места, тоже понемногу наращивал свой улов. Казалось, ситуация понемногу улучшается. Это подтверждали и наши тренеры, работающие «за бровкой», и без устали перемещающиеся от зоны к зоне, отслеживая постоянно меняющуюся ситуацию. Кстати сказать, все они, в том числе и наш резервный спортсмен, были оснащены рациями, что позволяло оперативно принимать коллективные решения. К тому же поступали сообщения о том, что латвийцы выступают далеко не лучшим образом. Украинским соперникам уделялось не столь пристальное внимание, так как их потенциал представлял для всех величину неизвестную.
Однако, в некоторых зонах довольно хорошо ловили болгары, поляки, да и американцы, вполне освоившись, казалось, уже не походили на «мальчиков для битья». Словом, до конца второго тура ситуация была не совсем понятной. Вот если бы не этот досадный провал в первом туре!
И вот – сигнал финиша, и начало взвешивания. Мы с американским коллегой вновь курируем зону «С». В числе наших подопечных на весы кладет свой улов Николаев. Даже по объему его мешка видно, что равных ему в этот день и в этом месте не было: первое место с отрывом от второго более чем в килограмм! Приходит радиограмма из зоны Посланчика: он тоже первый! Жизнь постепенно налаживается! Серов тоже радует: хотя в последние десять минут он уступил первенство эффектной Рите Вэрзе (джентльмен все-таки), но второе место в борьбе с эстонским спортсменом все же сохранил. Остальные члены латвийской команды что называется «пролетают»: девятое место у Гринберги, десятое у Карклиньша. Неужели мы увидим совершение чуда? Маслов, как и чувствовалось, приносит не совсем желанные восемь очков. И вот следует охлаждающий душ: Ефимов занимает лишь седьмое место в своей зоне! Ну не заметил он, что в его зоне украинский рыболов ловит подлещика, да и никто из тренеров этого не увидел – иначе было бы время подобраться вплотную к сопернику с бутылочкой заветного коктейля! Неужели снова придется гадать: останемся ли в призовой тройке или нет?
Тем временем, выясняется, что украинцы, хоть и выступили хуже нас во втором туре, но преимущество первого дня все же сохранили. А что позади? Кажется, понемногу все отстали. К разочарованию примешивается смутная надежда на личное призовое место Посланчика: как-никак, сумма мест 3! Судейская коллегия хранит спокойствие и обещает начать компьютерный подсчет лишь по возвращении в гостиницу, а пока – горячий обед на свежем воздухе, непосредственно на берегу. Вот и полевая кухня уже подъехала.
Только в гостинице мы узнаем: сборная России, в первый день получившая своеобразную оплеуху, выиграла второй день соревнований, однако, этого хватило только для закрепления нашей позиции на третьем месте и уменьшения обидного отрыва от лидеров. А ими остались те же украинцы и латвийцы, Причем, именно в такой последовательности: сборная Украины, почти в полном составе из дебютантов, преподнесла сенсацию чемпионата, впервые выиграв командные медали! И сразу же золотые! Латвийцы, серьезно оступившись, во второй день набрали целых 28 очков, которые и оттянули их с вершины пьедестала, всего на одно очко пропустив вперед украинцев.
Зато на нашу улицу пришел праздник, когда подвели результаты в личном зачете. Три спортсмена набрали одинаковую сумму мест – 3 очка, но у Станислава Посланчика вес уловов двух дней (4,2 килограмма) оказался больше других, и он стал победителем чемпионата. Второе место при весе улова 3,35 кг досталось пожилому шведу Фольке Андерссону, известному нашим спортсменам еще с середины 90-х, со времени розыгрыша Кубка Дружбы со скандинавскими странами. Третьим в личном зачете стал украинский спортсмен Алексей Зайко, выловивший 3,325 кг. Четвертое место (сумма занятых мест 4 ) и специальный приз лучшей спортсменке от мэрии Аугустова получила Рита Вэрза, вновь, как и два года назад, ставшая лучшей в команде Латвии. Ей же принадлежит рекордный вес улова чемпионата – 4,26 кг. Следует отметить, что личное первенство на всех шести чемпионатах мира доставалось по три раза только российским и латвийским спортсменам. Российская команда установила на этих соревнованиях еще один, неофициальный рекорд, опередив соперников по общему весу выловленной рыбы. Всего за два тура россияне выловили 16 кг 850 г.
После подведения результатов основной темой обсуждений был удивительный прорыв украинской команды. Казалось бы, спортсмены без опыта международных встреч, должны были выступать в роли робких новичков, присматриваясь к соперникам. Такой стереотип и сыграл на руку украинским рыболовам, оставшимся большей частью в стороне, то время как маститые соперники боролись друг с другом. Тем не менее, все получили возможность убедиться в очень высоком мастерстве и технике украинских рыболовов, для которых эта победа стала вполне заслуженной. Судя по результату команды, уровень национального чемпионата Украины достаточно высок, а по рассказам спортсменов, судейство там самое жесткое.
В кулуарах чемпионата появилось еще одно объяснение их победы, которое можно, пожалуй, отнести к разряду мистических. Дело в том, что у российской сборной, как и у многих рыбаков, которые, как известно, народ суеверный, есть один обычай: перед началом тренировок задобрить водяных духов рюмкой крепкого напитка, вылитого в первую просверленную лунку. Так вот, в этот раз, хотите – верьте, хотите – нет, но под руку попалась бутылка «Nemiroff»!
Из приятных сюрпризов чемпионата хочется отметить значительный прогресс в мастерстве болгарских спортсменов, которые, выступая лишь во второй раз на подобных чемпионатах, основательно подготовились, провели цикл отборочных соревнований и заняли 6-е место, опередив традиционно сильные «зимние» команды Финляндии, Швеции и Беларуси. Хозяева чемпионата, несмотря на преимущество «домашнего» водоема, в этот раз остались без медалей, заняв четвертое командное место. Впервые за последние годы без медалей осталась литовская сборная, не сумевшая безболезненно пережить смену поколений.
Американские рыболовы, в первый день выступавшие в роли скромных учеников, на второй день преподнесли несколько сюрпризов, потеснив в некоторых зонах довольно многих более опытных соперников. Однако, с последнего места так и не ушли.
За право проведения следующего ЧМ-2010 будут бороться США, которые заявили о своем намерении еще в прошлом году, и Болгария, которая подала свою заявку незадолго до начала этого чемпионата. Окончательно место проведения следующего чемпионата мира будет объявлено на Конгрессе ФИПС, который состоится в Дрездене в конце апреля.
Игорь Чиняков, начальник управления Ассоциации «Росохотрыболовсоюз», член исполкома ФИПС
-
Banderivets
- Балакучий
- Повідомлень: 155
- З нами з: 18 березня 2009, 01:00
- Звідки: м.Рівне
- Контактна інформація:
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 0 гостей