Риболовля та активний відпочинок. Корисні поради

[egorpav]

Плюси та мінуси налобних ліхтарів
Різні види ліхтарів призначені на вирішення різних завдань. Яких саме – визначає їх форм-фактор та конструктивні особливості. І налобні ліхтарі – не виняток. У чомусь вони кращі за інших, у чомусь – гірші. Тож ми зараз розповімо вам про їхні сильні та слабкі сторони.
Переваги

• Вільні руки

Головний момент, через який можна захотіти купити налобний ліхтар. Вам потрібно просто включити його, вибрати режим, якщо така функція є, та закріпити на голові за допомогою ременя або системи ременів. І все більше його можна не чіпати. Саме тому цей форм-фактор дуже люблять монтажники, електрики та сантехніки, яким для роботи потрібні обидві руки.

• Мала вага

Штука, яка розміщується безпосередньо на вашій голові, має бути легкою. Це стосується і навушників, і головних уборів, і ліхтарів налобних. Так що важать вони реально небагато, та й та вага настільки ефективно розподіляється системою ременів, що практично не відчувається.

• Хороша передача кольору

Багато потужних ліхтариків спотворюють сприйняття кольорів, які висвітлюють. Особливо на близьких дистанціях. Але монтажникам дуже важливо розуміти – цей провід жовтий або бежевий, тому більшість налобних ліхтарів не заважають адекватному сприйняттю кольорів.

• Хороший рівень захисту

Не у всіх, звичайно, але у кращих моделей – точно. У тому числі й тому, що їх часто використовують в умовах із підвищеною вологістю та великою концентрацією пилу. Тому корпуси більшості моделей якщо не герметичні, то просто дуже стійкі до дії різних зовнішніх сил.
Недоліки

• Мала потужність

На жаль, у маленький корпус не поміститься великий акумулятор. Є, звичайно, конструкції із зовнішніми джерелами живлення, але вони досить дорогі та не дуже зручні. І важкі, звісно ж. Тож потужність більшості налобників ледве сягає 300 люменів. Та й велику дальність бою такі джерела світла не забезпечують – кілька метрів, максимум – кілька десятків метрів.

• Малий час автономної роботи

Особливо на максимальних режимах. Причина та сама – слабкі акумулятори. Так що на базовій потужності такі ліхтарики відпрацюють кілька годин, а на максимальній – кілька десятків хвилин, або навіть менше.

• Вузконаправлене застосування

Головна причина, через яку можна хотіти купити налобний ліхтар – підсвічувати собі робочий простір. І, власне, все – для вирішення інших завдань вони підходять мало. Так, їх можна брати на полювання і риболовлю, так, ними можна підсвічувати собі дорогу в нічному лісі або висвітлювати внутрішнє оздоблення намету, але з усіма цими завданнями інші моделі справляються набагато краще.

[egorpav]

Збираємось у подорож на велосипеді в гори
Гірський похід – одне з найскладніших випробувань, яке може випасти на долю туриста. І використання велосипеда не тільки не спрощує, а й, навпаки, додатково його ускладнює. Тож без ретельного підбору спорядження вам не обійтися, адже навіть звичайнісінький велосипедний ліхтар може серйозно полегшити ваше життя. І ось які речі вам варто взяти із собою.
Гірські шини
Більш міцні, товсті та широкі, порівняно із звичайними. Забезпечують хорошу прохідність та додаткову амортизацію. Встановлюються безпосередньо до поїздки, а потім просто обслуговуються. У міських умовах їх краще не використовувати – швидко стираються, не приносячи особливих переваг.
Набір інструментів
Чисто про всяк випадок, оскільки від випадкової поломки ніхто не застрахований, а в горах шанс того, що хтось прийде на допомогу – невеликий. Обов'язково потрібно взяти різні гайкові ключі, викрутки, насос або спеціальний балон з газом, клей та латки для шин. І так, вкрай корисно возити із собою як мінімум одну запасну камеру.
Велосипедна сумка
Тут є різні варіанти. Є такі моделі, що закріплюються на рамі чи під сидінням. Є місткі «штани», які встановлюються на багажник, звішуючись по обидва боки від коліс. У будь-якому випадку, такі сумки прибирають навантаження з плечей, переносячи його на корпус велосипеда. З недоліків – невелике зниження маневреності за рахунок збільшення інерції.
Теплий одяг
Погода в горах мінлива, тож краще брати із собою запасний теплий одяг. І якийсь дощовик з додатковим захистом від вітру. Не обов'язково все це тягнути на собі – у згаданих вище велосипедних сумках для них знайдеться місце.
Велосипедний ліхтар
Рухатися горами вночі і без світла – не надто розумний вчинок. Навіть звичайний ручний ліхтар може сильно полегшити ситуацію, що вже говорити про потужний велосипедний. Їх, до речі, є дві великі групи: стаціонарні та знімні. Перші потужніше, довше працюють, складаються з двох частин – акумулятора, який кріпиться, наприклад, до рами, та самого ліхтаря, розташованого на кермі. Другі легші, мобільніші та можуть використовувати і без велосипеду. У горах кориснішим буде перший варіант.

[egorpav]

Види кемпингу та їх особлівості
Кемпінг від класичного туризму вирізняється підходом до організації табору. Для звичайного туриста це просто точка на маршруті, в якій можна швидко поставити намет, з мінімальними зручностями переночувати та рушити далі. А в кемпінгу намет ставиться всерйоз і надовго – і саме навколо нього відбувається основні події. А ось які - залежить від того, який саме вид діяльності ви обрали. А вибирати є з чого.
Автокемпінг
Коли все необхідне підвозиться машиною, з собою можна взяти дуже багато речей. Тут і кемпінговий стіл, і місткий намет на 8 осіб, в якому навіть стояти можна, і розкладні ліжка, і туристична пічка, і багато чого ще. І так, існують місця, спеціально відведені під автокемпінг та обладнані необхідною для комфортного проживання інфраструктурою.
Екстремальний кемпінг
По суті – тривале проживання у наметі з мінімальними зручностями. Ресурсів небагато, спорядження – теж. Це серйозне випробування навичок та умінь, але деяким саме це й подобається. Можна сказати, що це щось на кшталт «наметового табору для біженців», але люди цим живуть у ньому цілком добровільно.
Соціальний кемпінг
Організований захід, основна мета якого – взаємодія між собою різних груп людей. Туристичний зліт, корпоративний тимбілдинг, музичний концерт, що триває кілька днів – все це варіації соціального кемпінгу. Зручностей мінімум, але за рахунок того, що територія спеціально підготовлена, жити в таких умовах досить комфортно.
Активний кемпінг
Класичний різновид. Все спорядження доводиться носити на собі в рюкзаку, іноді досить довго і на великі дистанції. Тож і намет, і кемпінговий стіл, і все інше мають важити якнайменше. І бути якомога міцнішим і надійнішим, оскільки швидко замінити речі, що вийшли з ладу, не вийде.
Люкс-кемпінг
Те саме, що й активний, але заздалегідь спланований і організований за «вищим розрядом». Тобто ви приїжджаєте до вже організованого наметового містечка, де все потрібне під рукою і завжди можна звернутися за допомогою до організаторів. Вам залишається лише відпочивати, оскільки всі основні проблеми вже вирішено за вас.

[egorpav]

Що потрібно знати перед сходженням на Говерлу в грудні

Говерла – найбільша гора в Україні, яка давно вже стала популярною туристичною пам'яткою. До вершини прокладено безліч маршрутів, а уздовж деяких із них навіть продавці з водою та енергетиками стоять. Так що літнє сходження – це щось на кшталт заміської прогулянки на кілька годин по сильно пересіченій місцевості. Але взимку все змінюється.
Температура
У горах зазвичай на 10-12 градусів холодніше, ніж на рівнині. Які відчуваються ще гірше, якщо є вітер, дощ, сніг або туман. Тому навіть влітку туристам рекомендують брати із собою вітрівки та легкі светри. А взимку вам знадобляться і щільні пуховики, і шапки, і термобілизна, і запасні шкарпетки.
Сніг
Сніг у Карпатах випадає з листопада, та практично не тане до весни. Що з одного боку - дуже красиво, а з іншого - ускладнює сходження, сліплячи очі і викликаючи сонячні опіки шкіри відбитим світлом. Тож із собою потрібно буде обов'язково брати сонцезахисні окуляри (можна поляризаційні) та крем із SPF десь від 50.
Супроводжуючі
Якщо влітку підніматися на Говерлу можна і поодинці, то взимку краще робити це в компанії. І обов'язково із досвідченим гідом. Чисто про всяк випадок, оскільки шанс посковзнуться на складній ділянці і, в кращому випадку, вивихнути собі ногу – збільшується багаторазово. І нехай краще допомога буде якомога ближче.
Темп сходження
Момент, який знають усі альпіністи та скелелази – взимку рухатися треба так, щоб потіти якнайменше. Просто щоб не заробити переохолодження, адже цього поту ви ніяк не позбавитеся. Ну, майже ніяк – якщо у вас відсутні термобілизна та багатошарова куртка, в якій конденсат осідатиме на зовнішньому шарі. У будь-якому випадку, рухатися потрібно спокійно та розмірено. І нехай сходження займе на кілька годин більше – зате вам буде комфортніше.
Взуття
Туристичні черевики із жорсткою рифленою підошвою і фіксацією гомілковостопного суглоба . Інших варіантів немає. Так, все ще не настільки складно, щоб встановлювати на них "шипи" або "кішки", але ризик посковзнуться зростає багаторазово. Плюс черевики мають бути досить великими, щоб у них вистачало місце для кількох пар шкарпеток.

[egorpav]

Обираємо налобний ліхтар для походу

Ліхтар краще брати із собою завжди – незалежно від того, скільки триватиме похід. Чисто про всяк випадок. Ось тільки який? Більшість туристів рекомендують використовувати ручні ліхтарики – вони потужніші, міцніші та звичніші. Але останнім часом певної популярності починає набувати і налобний ліхтар. Ось тільки щоб бути ефективним у поході, він має відповідати певним критеріям.
Міцність
Ви можете падати, можете ударятися об гілки, потрапляти під дощ. І конструкція, яка знаходиться у вас на голові, все це має витримати. Так що краще відразу брати щось із рейтингом захисту IPX65 і більше. Певна надмірність тут не зашкодить.
Потужність та дальність
Більшість налобників не можуть похвалитися великими показниками дальності та потужності. Вони світять від сили метрів на 50, та й то – на максимальному режимі, в якому вони довго не протримаються. Та й потужність у них рідко перевищує 150 люменів. Тому їх зазвичай беруть із собою як «резервне джерело світла».
Декілька режимів
У налобника не так часто присутні багато режимів. А вам потрібно мінімум 4 - дальнє світло, щоб підсвічувати дорогу, середнє для переміщення лісом і мале для освітлення намету вночі. Четвертий режим – червоне світло, яке не порушує нічний зір.
Хороша тривалість автономної роботи
Вкрай складно вставити ємну батарею в пристрій, який потрібно носити на голові. Тому налобний ліхтар у базовому режимі рідко працює понад 10 годин. У міських умовах це не страшно – його можна поставити на зарядку. А ось у поході може бути критично. Рішення – пристрої із винесеним блоком живлення. Ви кладете його в рюкзак, пропускаєте дроти так, щоб вам було зручно – і не хвилюєтеся про те, що пристрій швидко розрядиться. Це також корисно для зимових походів, оскільки переохолодження блоку живлення швидко знижує його функціонал.
Отже. Якщо ви вирушаєте в похід, то вам потрібен налобний ліхтар із максимальним рівнем захисту, зовнішнім блоком живлення та кількома режимами роботи. Все інше – другорядне.

[egorpav]

Найкращі місця в Україні для кемпінгу на свята

Ідея провести зимові свята десь у гарному місці у наметі – досить специфічна. Ні, я особисто знаю сім'ю, яка під кожен Новий Рік вибирається до лісу на кілька днів – святкувати. Але це досвідчені туристи з кількома десятками років стажу. А звичайним людям краще в менш екстремальні і більше облаштовані для них місця, благо на території України вони є. І найбільший інтерес з них викликають наступні.
Автокемпінг «Буковель»
Розташований біля однойменної гори. Конкретно – біля станції 7-го підйомника. Територія повністю обладнана для розміщення автотрейлерів. Ну і наметів, якщо вам це заманеться. Є навіть точки для підключення до мережі, освітлення території (хоча свої ліхтарі для кемпінгу також можна брати), місця набору води та зливу біотуалетів. І, звичайно ж, теплий душ та туалет. Тож тут можна жити навіть узимку. Не дуже комфортно, але сама можливість провести різдвяні свята в горах – це щось.
Happy Hill
Теж Карпати теж Буковель. Але цього разу – не місце для паркування автокемперів, а повноцінний глемпінг. Обладнані намети з теплою підлогою, кондиціонером, доставкою їжі та максимальним рівнем комфорту. І, звичайно ж, гарними краєвидами. Жити тут можна і взимку, якщо вас, звичайно, не лякає ціна в 5000 грн за одну ніч.
Gm Eco Bubble
Знову Буковель і знову глемпінг. Напівпрозорі сферичні намети, розташовані на гірських схилах, неподалік села Яблуниця. Розраховані на 2 осіб, оснащені кондиціонером, плитою, доступом в інтернет і навіть пічкою, так що взимку там дуже комфортно перебувати. Якщо не брати до уваги ціну – близько 3 тисяч гривень за ніч.
Глемпінг Едельвейс
Карпати, гори біля села Тисовець. Екологічні намети-куполи, що оснащені всім необхідним для комфортного проживання 2 осіб у зимовий період. Ще й сніданки включені у вартість. Плюс неподалік знаходиться пункт оренди лижного спорядження, тож вибиратися сюди на різдвяні свята - досить непогана ідея. Крім того, тут ще й власні генератори є, так що блекаут вам не страшний.
Також не варто забувати і про звичайні кемпінги. Так, там взимку не дуже комфортно, але якщо обзавестися відповідним зимовим наметом і спальником, взяти засоби для приготування їжі та потужні і довготривалі ліхтарі для кемпінгу, і не забути про додаткове опалення, то можна спробувати провести там і різдвяні свята.

[egorpav]

Підлідна риболовля на судака

Підлідна ловля – не тільки один із найскладніших і найнебезпечніших різновидів риболовлі, а ще й найцікавіший. Особливо якщо заздалегідь вибрати собі підходящий об'єкт інтересу. Наприклад, судака. Адже він не тільки буде активним усю зиму, а й під її кінець почне впадати у повноцінний жор. Однак зловити його вам буде не так вже й просто, наприклад, тому, що ваше улюблене фідерне вудилище (яке з легкістю витримувало багатокілограмових коропів) вам не допоможе. Тож вам треба знати наступні моменти.
Місце
При підлідній рибалці ви не зможете швидко міняти місця лову, оскільки буріння лунок та переміщення спорядження займають дуже багато часу. Тож треба одразу намагатися вибирати перспективні точки. Наприклад, піднесені ділянки дна або мілководдя з глибиною метра 4. Або підводні ями. Або місця зіткнення різних температурних потоків. Або біля берега, де багато корчів чи підводної рослинності.
Час
Судак – риба нічна, тож ловити його можна з пізнього вечора і до ранку. Вдень також можна спробувати, але шансів набагато менше. Доведеться мало не до самого носа риби підносити приманку, щоб викликати хоч якусь реакцію. Що стосується погоди, то для підлідного лову вона не дуже важлива. Хіба що намагайтеся не виходити на рибалку під час сильних змін атмосферного тиску.
Снасті
Оптимальний варіант:
• вудлище 80 см з жорстким хлистом на кінці та товстою пробковою рукояттю
• велика неметалічна інерційна котушка підвищеної ємності
• прозора зимова мононитка 0,2-0,35 мм
• штучні приманки, типу вертикальної блешні, вертикального джигу (з особливим зимовим силіконом) або раттліну. Також можна використовувати мормишки.
• натуральні приманки - або живець, або нарізана свіжа риба чи тюлька морожена
Ще трохи про блешні та проводку
Вертикальні блешні, мабуть, найпоширеніший варіант для підльодного лову судака. Від 5 см у довжину для середнього та від 10 для великого, масою не більше 25 грам, вузькі та витягнуті. Колір – білий, сріблястий чи жовтий. Обов'язково з потрійним гачком.
А проводка має бути плавною і з довгими паузами. Якоїсь складної гри не потрібно - іноді досить простих рухів вгору і вниз. Конкретний темп визначається виключно експериментально.
Крім підлідного лову, судака також можна ловити і у відкритій незамерзаючій воді, наприклад, у гідротехнічних споруд або в місцях впадіння в річки великих притоків. І ось там уже можна використовувати ваші звичні вудки. Хіба що фідерне вудилище краще не брати - якщо вам, звичайно, не хочеться міняти на ньому все оснащення під ловлю з поплавцем.

[egorpav]

Декілька варіантів для зимових походів у межах України

Зимовий похід – серйозне випробування не лише навичок та фізичної форми, а й обраного туристичного спорядження. І навіть не важливо – скільки він триватиме. Тому якщо ви таки на нього наважилися, то краще йти з досвідченим інструктором, який уже неодноразово водив людей по конкретних маршрутах. Наприклад, по наступним.
Говерла та Петрос
Якщо літнє сходження на Говерлу проблем не викликає взагалі, то зимове – зовсім інша річ. Про крутіший Петрос і говорити нічого. Даний похід розрахований на 4 дні, так що вам не обійтися без теплого намету та гарного спальника. Та й купити термос – також непогана ідея. Першого дня ви добираєтеся до місця базового табору, другого – сходите на Петрос, третій присвячений Говерлі, а четвертий – «про всяк випадок» плюс повернення додому. Адже погода у горах дуже мінлива.
Сніги Горган
Тривалий похід зимовими Горганами. Розрахований на 6 днів, але вважається досить складним. Плюс більша залежність від погодних умов. Тим не менш, сильних перепадів висоти немає, а в день не доведеться проходити понад 9 км. А ось спорядження доведеться вибирати особливо ретельно – зимові намети, спальники з температурою комфорту -10 градусів Цельсія, трекінгові палиці із зимовими насадками.
Боржавські полонини
Одноденний похід. Вважається досить легким. У початкову точку можна доїхати канатною дорогою із села Пилипець, де за 15-20 хвилин можна дістатися до гори Гемба. А звідти вже, не надто поспішаючи і милуючись краєвидами, пройти вздовж Боржавського хребта до місцевих озер. Головне – вибрати день, коли погода хороша.
Красія
Ще один одноденний похід. Гора Красія не така висока – лише 1036 метрів, натомість розташована на території Ужанського національного природного парку. Тож маршрут хоч і не складний, але дуже гарний. До того ж дістатися до гори можна не тільки пішки, а й за допомогою канатної дороги.
Піп-Іван
Маршрут середньої складності, тривалістю 3 дні. Перший день – шлях від Івано-Франківська до селища Дземброня, біля якого і буде табір. Ночівля на висоті в 1200 метрів над рівнем моря досить складна, так що є сенс купити термос і заздалегідь обзавестися зимовим наметом та спальником. Їх, втім, можна і просто взяти в оренду. На другий день ви підете спочатку на гору Смотрич, а потім і на сам Поп-Іван Чорногорський. Третій день – повернення.