Так, недільна поїздочка видалась на славу. Мінімум мінусів, максимум позитиву.
Результат два хвостика. Хоча зранку було ще дві щучих покльовки, з одного і того ж місця. Нереалізовані тому, що вона вискакувала на приманку яка стукала по корчику у неї над головою, доказом став пошматований і зірваний з офсета віброхвіст, а пошматована приманка була якраз на пузі і нижній частині хвоста ( це перша покльовка)
Потім дав місцю трішки перепочити, а вже на наступній проводці через нього, заробив ще одну жваву клюваку, але на цей раз щука "пошматувала" ушастик і теж в нижній частині, більше покльовок від неї я не домігся. Так як допоміжних гаків, або оснастку з двійником, поставити було не реально, через важкодоступність "квартири" в якій вона проживає, довелось покинути місце без фотки з щуком. Доречі був помічений сусід зубатої - жерех, який бадьоро під"їдав молодьож під протилежним берегом на бистрині.
Так от про судачків. Обидва лупанули чітко на бровочці, перший на вході в ямку, вечірній майже на виході.
Покльовки ЗЛЮЧІ. Зранку взагалі, заліз через хащі, по бобровим тропам, з моїм то ростом, на маленький пятачок на березі. Мало не булькнув у воду. Навкруги майже непролазні

хащі, з протилежного боку ліс, зліва комишок..
.. насолоджуючись уєдінєнієм - розслабився, почав обловлювати ямку і десь на якомусь там третьому закиді як не в..бе

машинально підсік і на глісер. І хоч він був не таких розмірів, як у Колі бувають, але радості не було меж

..
Так як нам було мало, вирішили все у тій же компанії, без підтримки Юрчика правда, махануть поганять азотовського судака. Прибули на місце, попили кокаколи, зїли шматок бутерброда і побігли пробивать блізлєжащіє окрєсності.
Після години безрезультатного ходіння і маханини Konstantin заманив мене на сєкрєтну точку.
По дорозі від Костіного Гольфенка до точки я смачно ковзнув по великому свіжому кізяку і ще не встигнувши вилізти з нього, радісно повідомив Костяна, шо судацюра буде ПА-ЛЮ-БЕ

( 100пудова прикмета, ще ніразу не підводила)
Прибули на місце. Хорошенька яма з коряжником. Стали жбурляти, хто де бачив, благо простору вистачало, Костян почав закорм нового місця віброхвостами, я ж не відставав і пару разів обстріляв осінню крону дерева на протилежному березі, давалася взнаки вранішня втома

та наступаючі сутінкі. Обкидавши все навкруги, спробував ще раз пульнути під те дерево, і знов завалив в саме густе гілляча, щоправда на цей раз довелось сказати па-па віброхвосту
Примотую новенький, ще сухенький на пряму до шнура і зробивши кілька пристрілочних все таки втрапляю під ті гілляки. Падіня проходить спокійно, а от на першій сходинці, відразу на бровці - НА, тримай!!! АЧА!!!
Знов злючий удар, підсічка, малюк відразу ломанувся в найближчий корчик і зробив він це так рєзко що я трохи почав хвилюватись чи не подінеться він десь там, тому відразу повідомив: Костя, є!!! Але спинити не встиг,завів таки. Своєчасна підказка напарника, трішки попустив і судачок сам покинув сховище, відразу вмикаю глісєр, бах Костя вже підхоплює малого. Фотка, послав по татка, може пожаліється хоч один і тато прийде..
Блін, хотів як Костя, коротко і по существу, але трошечки не вийшло.
Дякую Кості, Віті, Юрі за веселу компаху і чудовий деньок.
