Підсумки сезону 2010 або як я «докотився» до великих воблерів. 
Власне кажучи, щоб говорити як «докотився», потрібно згадати осінь минулого року, яка практично вся пройшла за ловлею щуки на польдерних каналах. Розвелось її там немало і добре ловились стандартні екземпляри вагою біля 1кг, менші попадались рідко, ну а більші ще рідше. Для наших, вимучених браками водойм, це було дуже непогано. Адже дуже легко набиралась статистика і, експериментуючи, досить швидко можна було робити певні висновки.
Розпочиналась та осінь з твічу на стандартні, як для мене на той час, воби. Варто, мабуть, згадати одного з «героїв того часу» L-minnow 66, на якого тоді була зловлена десь четверта частина осінньої щуки. Але чим далі в осінь, тим ловити, з такими результатами як на початку, ставало все важче. Логічне пояснення цьому було: польдери не такі вже і великі водойми, тому, зрозуміло, частина щук виловлювалась, крім того, з зменшенням кількості ряски та інших водоростей озвірили браки. Якщо на початку осені ловили всі і на любі приманки, то далі більш-менш стабільні результати давав тільки твічинг. А експерименти з розміром вобів повели мене в сторону збільшення і закінчував я сезон з X-Rap 10, на «совісті» якого, до речі, теж немало…
Коротше кажучи, розміри воблерів обмежились можливостями спіна, верхній тест якого був до 14г, точніше - можливістю комфортного твічінгу. До цього, зі своїм лайтовим сприйняттям спіна, я взагалі рахував, що для таких умов, в яких рибалив я, більш потужний спін потрібен ну для дуже вже несміливих риболовів
. А потім навіть джеркінг мені почав здаватись не таким вже і нереальним в наших умовах
. Та в мене вже був колишній досвід руху в напрямку ультралайту, коли вчасно вдалося зупинитись, зрозумівши, що це не моє. Тому кидатись в іншу крайність я також не став, але як говорять «ніколи не говори ніколи»
.
Вивчивши асортимент воблерів, в основному від 10-ти до 13-ти см, стало зрозуміло, що для того щоб зробити суттєвий крок в їх напрямку потрібен спін довжиною біля 2м, швидкого строю, з тестом, що дозволяв би нормально твічити воби грамів до 28-30. Додаткові вимоги: двохчастний – питання транспортування деколи актуальне; під безінерційку - суттєвих переваг мультової котушки для себе я не найшов. Крім того, надійний і не надто дорогий. Пошуки в інтернеті звели вибір до декількох конкретних моделей, які, як уявлялось, було ще важче найти в реальності, адже спіни з такими характеристиками в нас не користуються особливим попитом. Та сталось так що спін, який стояв у списку першим, я найшов досить швидко. Єдине, коли я його взяв в руки перший раз, то навіть дещо розгубився. Зі всіх порівнянь які вживають по відношенню до таких спінів, типу кілок чи більярдний кий, мені найбільше подобається слово, яке досить точно його характеризує – «брутальний»
. Після недовгих вагань Premier PS66MHF2 поповнив мою невеличку колекцію. Укомплектував його котушкою Excia MX 3000, шнур прошка 20-ти ліброва. Повідок, в основному, використовував з 2-ї струни, довжиною 15-20 см, але за ним треба постійно слідкувати і при частому згинанні в одному місці завчасно міняти. Більш довговічні повідки получаються з матеріалу дещо більшого діаметру, наприклад, середня жила 5-ї чи 6-ї струни. Зрозуміло, що вони тяжчі, але я б не сказав що це суттєво впливає на гру великого воблера, по крайній мірі різниці в результатах не помічав. Вертлюги, карабіни не використовував. Кільце з воба також, як правило, знімаю. Крім несуттєвого зменшення ваги, на багатьох вобах це приводить до суттєвого зменшення перехльостів за трійник.
Ну і, звичайно, не можна декілька слів не написати про самі воблери. Теперішня моя коробочка з великими воблерами нараховує порядка 20-ти міношок та 10-ка составників і безлопастників. Давно вже переконався в справедливості слів, що не буває багато воблерів – буває мало часу всі попробувати
. Тому зупинюся на тих, які використовував найчастіше.
Live Pointer 110 MR – воблер дійсно при твічах веде себе як живий. При коротких різвих твічах з віддачею шнура може витворяти кульбіти в сторони, з розворотом назад, «топтатись» майже на одному місці, вірніше, з мінімальною швидкістю поступального руху. Дуже цікавий коли треба дражнити пасивну щуку. Має конструктивний недолік – тросики, якими з’єднанні сегменти тіла, з часом ломаються. Прийшлось сегменти почергово склеювати, в результаті получився суцільний воблер. Але це, мені здається, не вплинуло суттєво на гру і уловистість.
Mag Sguad 115 SP – твічиться з досить широкими заходами в сторони. Має дуже цінну особливість – перед остаточною зупинкою здійснює декілька коливань боками. Завдяки системі дальнього закиду добре літає. Щука до нього явно не байдужа.
Orbit 110 в SP та SS виконанні – мій улюблений, з комплектом найкращих властивостей. Відмінно літає завдяки магнітній системі. При різних твічах гра теж різноманітна. Завдяки невеликій лопасті після твіча він довго рухається по інерції. Цю його особливість я люблю використовувати найчастіше. Досить різкі твічі з відносно великою амплітудою та віддачею шнура, і він починає ширяти із сторони в сторону, покриваючи значну площу за одну проводку. Багато рибалок я розпочинав саме з цього воба, використовуючи його як розвідника. Мені здається, Орбітом найпростіше і найскоріше добитись результату, а вже потім, зрозумівши як в даний момент поводить себе щука, переходити на інші воби.
Riprizer 110 SF – появився в мене вже на початку осені, але встиг заняти одне із провідних місць. Інтенсивно грає на твічах, при зупинці робить пару коливань боками, потім, піднявши вверх голову, починає повільно спливати. На таку поведінку щука реагує дуже позитивно.
Pointer 128 SP – використовую на глибині біля 2-х метрів і дещо більшій. Воблер досить упористий. Твічинг різноманітний, від м’якого до агресивного. Гра дуже природня. Не буду впевнено стверджувати що це для воба характерно, але в мене дуже часто щука брала на нього на перших твічах на заглибленні під протилежним берегом і, дещо рідше, коли він починав підніматись в кінці проводки.
X-Rap 12 – найбільш глибоководна моя міноха. Заганяється на глибину більше 2-х метрів. Упористий, твічити досить важко. Гра активна але якась невиразна, мені вона не особливо подобається. Правда, щуки мої уподобання не поділяють. Воб ловить, причому робить це стабільно.
Ну і ще про хоча б один составний безлопастний воб. Я, на жаль, не встиг приділити їм належної уваги, але про цей не можу не написати – Shad Alive 106 FS. При проводці працює як жива рибка. На легких твічах робить повороти в сторони. Швидкотонуча версія коливається ще й коли просто тоне. Ну і щуку ловить.
Коли на початку сезону я почав ловити на великі воби, думав, що це буде один із цікавих способів, такий собі розширений твічинг. Але не думав що це мене настільки захопить. Причин тут декілька:
- сама ловля дуже азартна, в поляризаційних окулярах великий воблер, особливо світлого кольору, можна бачити здалеку, відповідно, як на нього реагує щука видно теж. А на невеликих неглибоких водоймах процес майже повністю проглядається.
- на великі воблери непогано реагує не тільки неголодна щука а і та, що знаходиться в досить пасивному стані. Чому я пишу «реагує», тому що деколи доводиться на одну впійману щуку спостерігати з п’ять-сім виходів та ударів. Наймовірніше, таку поведінку щуки можна пояснити тим що вона сприймає великий воблер як конкурента, що веде себе на її території досить зухвало, хоче відібрати корм, адже твічи можна трактувати як агресивні випади. Тут напрошується порівняння з собакою, який швидко виходить з дрімотного стану і кидається на любу живність, що наблизилась до його тарілки
. Додатковим доказом може служити і той факт, що випадки, коли щука багриться трапляються досить часто. Взагалі, складається враження, що щука не обов’язково атакує воблер щоб його укусити чи з’їсти, а щоб просто налякати, відігнати, вдарити…
- велике поле для подальшого дослідження. Хочеться, наприклад, поекспериментувати ще з розміром воблерів в тому плані чи є якийсь оптимальний розмір, чи, можливо, чим більший - тим краще. Або порівняти уловистість великих воблерів з іншими великими приманками, наприклад, силіконом. Поекспериментувати також з кольорами воблерів, наприклад, з розкрашеними під щуку або з яскравими, провокаційними. Поповнити колекцію, додати більше глибоководників…
Коли я про це все думаю, то пройдене здається мені лише початком довгої дороги, мабуть, це теж одна із причин за яку ми любимо спінінг…
!може хто юзав...які проводки використовувались(відноситься до 65)?
.
Дякую!!планую розловити в новому сезоні
