Нарешті повернувся у своє тіло після подорожування по Україні, тепер намагатимуся згадати у своєму звіті те що бачив та відчував на змаганнях.
Приїхати на водойму вирішили на вечір перед дійством. Знаючи, що на водоймі другий день "загарає" від безкльов"я карпа Василь Брагін, повідомили його про те що їдемо і сумувати Василю не прийдеться та вирушили в дорогу.
На ставу зустрічаємо організаторів (респект їм та повага), які роблять підготовчу роботу та переживають за те, щоб усе пройшло на рівні. В подарунок на вечір отримуємо оберемок риби на уху
та сердечні слова Саши - "...попробуйте только выиграйте на этот раз..."
З усмішкою дивимося один на одного та розуміємо якість жарту.
Темнота застає нас вже у комфотрній обстановці - стіл засервірований, стільці підігріті
, юшка закипіла, запас анекдотів в наявності, навколо красота, остання маніпуляція над казанком, всідаюся зручніше і душа з заспокоєнням промовляє - "Клас!"
Повечеряли справжньою рибацькою їжою, в процесі закріпили це діло справжнім рибацьким напоєм, але звісно без фанатизму, адже на ранок казанок, той що під шапкою повинен думати тверезо і під музику легкого вітерця зайняли місця на ночівлю.
Чесно кажучи, не буду більше спати в машині, ще і у чужій, перед відповідальною подією, хоч там і пічка гріє... Лежачи поперек на передніх сидіннях, декілька разів відкривав вікна, натискаючи випуклими частинами тіла на кнопки склопідіймача, які знаходилися якраз під п"ятою точкою, мріяв витягнути ноги у повний зріст аж до ранку, багато некомфорту, а у підсумку кимарнув години 2 відсили та й таке. Треба мені було в палатку милитися, Вітя з Миколою дали "хропака" без ні-яких там...
Почали з"їжджатися учасники змагань, збираємося, на ходу чаюємо та кавуємо і йдемо на реєстрацію.
Колеги по Федерації вже збирають знаряддя лову неподалік суддівського майданчика, довольні, усміхнені, де-хто намагається підколоти на рахунок "весело проведеної ночі", вітаємося, перекидуємося парами стандартних фраз та чекаємо відкриття.
Почалося св"ято риболовного спорту....
Івана та Богдана запрошують підняти прапор змагань, гімн, оплески..., а я стою, як... ну, щоб не вдаватися у подробиці - не дуже у своїй тарілці - прапор на всіх змаганнях піднімає ще поки діючий чемпіон(!), але розумію, що це не спеціально і практично відразу заспокоююся, адже ображатися в даному випадку не можна - організація ще молода, ще усе попереду!
Отже жеребкування.
Тягну для своїх "монстрів" зони. Віктор, як побачив, що йому випала зона "А", був дуже "задоволений", думаю з цього все і почалося... Другі змагання на даній водоймі, а Вітя не може розпрощатися з цією буквою. На минулому Чемпіонаті він не вилазив із зони "А"..., поки що не вмираємо - надіємося, що йому випаде нормальний сектор. Микола в зоні "С", я в - "В". Розходимося з побажаннями про хвіст та луску.
На дамбі підхожу до судді, щоб витягти бочечку з номером сектора, перехрестився, як положено і..., угу..., дождешся, як говорять - останній сектор зони
. Нічого не поробиш, це дядько жереб, який може повернутися до тебе різним місцем, від обличчя до ...
Займаю свій сектор, оглядаю зону, прикидаю шанси на потрапляння в сектор з більш активною рибою - бігти майже пів-зони.
Старт. Роблю коротку проводку в ногах, фіксую приманку на спінінгу, ноги в руки і побіг. По дорозі зустрічаю Патіка: - Привіт, Саня!
- Привіт, друже!
- Біжимо?!
- Угу, біжимо
- А Спартак біжить?
- Усі біжать!
Після цих слів я порівнявся з Сашком та почав його "обходити", але той не здавався...
Загравшись з товаришом, пробігаю потрібний сектор, а коли намагаюсь в нього попасти натикаюся на - "Поздно батенька"
Ось така вона, малята..., забігаю у слідуючий вільний сектор і розумію, що він практично нічим не відрізняється від того, з якого я стартував. Буває.
Хвилинна перерва та збір думок у купу. Тихенько обловлюю ближню до берега територію - якусь заразу пригнало вітром, це все марно. Захожу у воду за цю грязюку - якраз по-коліна, ось і добре, приймаємося за роботу.
Майбуть аж на десятій проводці розмочуюся гігантом-окунцем близько 10-12 грамів - добре, від нолика втік, тепер працюємо на результат.
Риба починає на очах перебирати, приходиться підстраюватися під неї, при чому дуже бистро. Декілька покльовок, пару сходів, ще один гігант відправляється у садок. Міняю іншу приманку та огрузку. Пробиваю дальні точкі - глухо, активної щуки там немає, як і активного окуня, а витрачати час на пошуки чогось неактивного ризиковано. Замінюю монтажик на менший і починаю вєєрні закиди, щоб виявити місце концентрації риби. Може це і голосно сказано, але помічаю де спостерігалися тички мілкої риби по приманці і вже ретельніше перевіряю дану точку. Оп-па, ще один окунець - середній брат перших двох витанцьовує у воді попереду підсачека.
Після даної покльовки спостерігається конкретна тиша, перебираю варіанти дій, на розум припадає той варіант, що окунця та малька могла розігнати щука. Чепляю твістерок побільше та намагаюсь робити щучу проводку, але періодами не забуваю про окуня. Декілька безрезультативних проводок і ось знайома музика фрікціона заставляє серце битися частіше. Кінчик лунакії відпрацьовує усі ривки риби, не залишаючи їй шансів..., підвожу трофейчик ближче, чомусь думав, що це крупний окунь, але різки потяжкі вже біля мене дають зрозуміти, що на тім кінці снасті вона - зубаста.
Адреналін перестає капати та починає литися струєю десь там всередині тіла, коли хижачка заспокоюється у підсачеку. Зважуємо - за 700 грамів, відмінно, по трошки наздоганяю спортсмена зі Львова (якщо не помиляюся), який знаходиться в секторі, що після Патіка, та вважається рибним. В нього в активі крупний окунь та щука.
До кінця тура залишається хвилин до двадцяти. Заспокоївшись починаю знову шукати рибу на своєму міляку але окрім пари невнятних покльовок та тичків до завершення нічого не знахожу. За хвилин 7-10 до фініша чую радісний вигук Миколи Свірика з зони "С" - він втік від "0", добре..., це вже добре.
Зважування. Я другий в зоні - непагано. Саша в секторі, який я йому "подарував" в результаті необережності також добре відловився з результатом у 5 окунів, молодець - прогрес в дії, як кажуть.
Ми з Миколою передбачали результат по зоні "А", приблизно так воно і вийшло, нажаль, Віктор з баранкою. Заспокоюємо Вітька, усі розуміємо - це може бути з кожним з нас, намагаємося не думати про пагане та йдем до машини на перекус та коррективи в одязі, адже значно потепліло.
Згадуємо про жеребкування на другий тур, хлопаки пропонують мені піти пошаманити на рахунок зон, що я і роблю. За суддівським столиком тягну жереб - О_о... знову Вітьку відстрілюватися в зоні "А", хоч би розумом не поїхав, думаю собі - чотири старти у двох змаганнях на цій водоймі і всі в "супер рибній" зоні
Після оголошення результатів жеребкування на 2-й тур своїм сокомандникам - тиша..., Віктор потихенку починає посміхатися, а я навпаки, мені вже не до сміху...
Микола знову у -"С", тобто всі у своїх попередніх зонах.
Розходимося по місцях. Перед жеребкуванням секторів ще раз оглядаю приманки, прикидаю можливі варіанти, але остаточні корективи зроблю після того, як буду знати сектор старту.
Підходить суддя з бочонками, запускаю руку в мішечок - знову радість - 7 сектор(знову ж таки, якщо не помиляюсь), я звик до таких "радісних" подій, нічого не поробиш - йду на місце.
Дали старт. Бігти в більш-менш привабливе місце - вже більш, як пів-зони. Спокушав мене ще один сектор, набагато ближчий але я вирішив залишити його на потім, тобто на запас.
Провів приманку у стартовому секторі, знову ноги в руки і пішла післяобідня пробіжка. По дорозі зустрічаю Сашу "Бобра", домовляюся з ним про те, що у випадку прольоту дадуть приз за "бистрого аксакала" і біжу далі.
Пробігся по зоні, сектори, в яких можна хоть щось зробити зайняті. Знахожу вільний сектор але біля нього незрозуміло стоять спортсмени, кличу суддю, показую йому межі сектора і кажу, що тут залишаюся ловити, якщо хтось здвинувся і стояв тут - хай вибачають адже правила для всіх! Як з"ясувалося - все в нормі, я нікого не здвинув, нерви стали на місце і я починаю шукати хоть щось у секторі лову.
Через 20-ть хвилин після старту в зоні нулі, Саша підбадьорює - "Не переживай - ты первый, ровно как и все спортсмены нашей зоны, нули ведь..." Змирятися з таким перебігом подій мені не хочеться, все нагадує минулорічні змагання, роблю потрібний монтажик, розминаю кисть руки
і починаю шерстити простори Шепельського окіяна.
Доходить інформація, що Петро Степчук з команди "Сапсан" розмочився окунцем, підколюю його - "Дай сектор в аренду на 20-ть хвилин?!", Петро бурчить різну муть, не хоче поступатися, та мені вже і не треба - я в себе надибав окунця. Згодом я підібрав потрібну йому проводку, виволік ще три гіганти. Настала тиша. Прийшлося обдурювати залишки окуня різними захитрими монтажиками та різного роду дивами силіконового виробництва. До фінішу я заробив близько 10-15 сходів але пощастило дотягти до підсаку ще де-кілька окунців.
На останній секунді розмочився і Артем - спортсмен зі Львова, з яким ми люб"язно поспілкувалися поки знаходилися в сусідніх секторах, думаю той окунець-гігант дійсно доставив йому більше задоволення, а ніж хороша щука на звичайній риболовлі поза змаганнями.
Спортсмени йдуть до бази, йду і я. По дорозі дізнаюся, що в нашій зоні на останніх хвилинах спортсмен з Луцька розмочився щупаком під кіло. Упс... це мені не на руку, але що поробиш, а ще кажуть, що риболовний спорт не жорсткий
Так, а що там мої хлопці? Вау, Микола загатив 9 окунів - він перший в зоні, це приємно радує. Йду до машини - не хочу випереджувати події.
Біля авто спостерігаю довольне обличчя Віктора, розумію, що він сьогодні стабільний, як і в першому турі але розумію і те, що на його місці міг бути кожен...!
Перевдіваємося, починаємо складати речі, це все перериває телефонний дзвінок, нас кличуть на шикування, що ж йдемо..., дізнаємося, як ми докатилися...
А виходить, що скатилися ми не далеко, а на 2-ге командне місце (спочатку була помилка у підрахунках і нас "підрахували" як третіх),
ну і я скатився не досить далеко - також 2-й
Ось таке!
Вітаю переможців - команду "Сапсан",
та нового чемпіона - Романа Тарасюка!
Команда "Золотий карась" м.Львів
Вітаю всіх призерів чемпіонату!
Вітаю всіх учасників змагань, дякую Вам за чесну боротьбу!
Також дякую від себе та своїх колег суддям, організаторам, а також спонсорам, Волинська федерація йде великими кроками вперед, це не може не радувати, отже хай Вам щастить у всіх ваших починаннях!
, такшо є що проаналізувати, де та які допущені помилки, а з іншого боку цеж рибалка, а нарибалці кожен раз буває по різному, а отриманий досвід завжди безцінний.
