3 Фестиваль як і перших два – був особливим.
Кожен раз як приїжджаєш на Зустріч – кожен раз хвилюєшся. Цього разу не зміг приїхати вчасно. Відбулися певні зміни із транспортом. Жалкую, що не зміг привезти своїх постійних учасників: свого дядька Віктора, своїх приятелів Сергія та Василя із якими їздили перші дві Зустрічі.
Однак сталось так як мало статись. Натомість відгукнулись мої друзі по команді „Волинь”: Байда Юрій та Белоцький Андрій. І це тоді, коли саме на 31 травня у Рівненській області заплановано офіційне тренування на ставу, де буде проведено 6-7 червня змагання із берегового спінінгу. Тобто, таку підтримку – цінуєш особливо, за що і висловлюю Щиру Подяку своїм друзям.
Без перебільшення вдячний усім рибакам, що відгукнулися і приїхали на 3 Фестиваль. Знаю, що для декотрих було важко добратися. Багато Лучан також не змогли приїхати. Дещо підвела погода, однак „погода для кожного рибалки своя”.
Винятково здивований і також вдячний двом Спонсорам 3 Фестивалю:
- інтернет-магазину www.fishmania.kiev.ua;
- рибальській крамниці „Альбатрос” із Рівного.
Що тут скажеш. Поки у своєму рідному краю таких Спонсорів, на жаль, не маємо. Це вже зараз я подивився на ціни призів від інтернет-магазину www.fishmania.kiev.ua – у мене очі, ну просто, ВЕЛИКІ. Така щирість – виняткова Повага та Шанування.
Вдячний також Андрію Гориничу – саме Горинич запропонував даний став, домовився із його господарем на прийом учасників 3 Фесту. Також Андрію довелось ще із ночі зустрічати учасників і довозити до місця Зустрічі. Вже на місці – саме Гориничу довелось розпочинати процедуру відкриття 3 Фестивалю, а згодом і активно його підтримувати. Одним словом – Горинич молодець. Дякую, тобі, Андрію.
Саме на 3 Фесті нарешті зустрічаю свого друзяку (роки навчання у ВІЕМі), якого не бачив 10 років - Віталія Дячука. Однозначно був радий такій зустрічі.
Щодо ставу та Льоні.
Озеро на фоні лісу навіть із комарами – просто супер. Як згодом дізнався – став таки великий і простягається відносно широкими смугами уздовж лісу. А природа… яка там природа! – душа відпочиває. Леонід привідкрив деякі таємниці цієї багатої місцевості – про багатий ліс, багату природу, озеро, представників цієї природи. Все це вражає.
Сам же Леонід – простий чоловік із своєю філософією та позицією. Кілька слів із Леонідом дають тобі опис того, що перед тобою людина, яка просто любить природу такою, якою вона є.
Тепер щодо власної рибалки.
Весь час на 3 Фесті ловив у переважній мірі на МДЖ, хоч і брав із собою ще дві коробки із різними приманками: від вертушок, колебалок до твістерів та віброхвостів і воблерів і поперів.
Вже до обіду (так би мовити перше знайомство із ставом) – піймав 7 окунів розміром у палець на МДЖ. Натомість мав ще кілька дивних клювань, не схожих на окуня та щуку.
Що тут скажеш – дуже вразив мене короп, який так жваво час від часу виплигував із води. Мабуть, це було знаково.
Вже після обіду під час марафону, ну дуже хтілось, узяти основний приз або бодай другий, але доля капризна. Та все це нічого, у порівнянні із тим, що довелось мені відчути згодом.
Отже, на перших закидах під час марафону отримую знову ж таки дивну покльовку. А далі незрозумілі ривки, швиряння та сновигання – дуже швидко впоруюсь. Це дзеркальний короп – на око десь під 600 грам. Короп – красавець. Кричу – мовляв узяв першу рибу, але розумом розумію – риба не залікова. Потрібна щука або окунь. Проте – своє відчув. Прошу місцевих зробити фото – ось він на фото
Приманка - дюймовий твістер (під карамельку) на джигі у 2 грами чесно виглядає із пащі того дзеркального коропа.
Згодом виловлюю ще двох окунів розміром на палець – кладу у пакет для участі у номінаціях.
А потім отримую ще одну нехарактерну покльовку – і тут, як кажуть, „Остапа понесло”. Моментально включається робота фрикціону. Досвід із потужними ривками і обривами головня таки додав мені снаги. Розумію, що на цей раз сіло щось із розряду – „порву і все”. Оцінюю свої сили. Шнур, придбаний нещодавно на розрив за параметрами виробника тримає 1,8 кг. Ну, думаю – хвилини 2 ще потримаюсь, а там, як вже буде. Згадую, що у нас марафон „не резиновий”. На змаганнях – рахуєш чи не кожну секунду. А тут проходить вже із 10 хвилин за моїми підрахунками. Бідолаха короп сновигав як тільки міг. Таких поворотів вже давно не доводилось бачити. Фрикціон і собі – співає пісню у стилі: „співаю до тих пір поки співається, а ти собі як хочеш”. Та музика гарна! Дивлюсь у воду, та й думку гадаю – „а як же ти його будеш брати?” – адже перед тобою щось типу очерету. У воді вже і так стою по коліна, а той короп собі заходить то зліва то справа – знущається одним словом. Згодом і в траву пішов – ну думаю, зараз як намотає! Але, але…
Із лівої сторони сидить місцевий із поплавцем. Питаю у нього чи часом не має підсака.
Десь побіг той чоловік, а потім прибігає із таким предметом, що мені нагадує про засіб для збирання ряски для гусей та качок – але це таки підсак. Ну що ж – добре хоч щось. Даю чоловіку команду як поставити того підсака і поволі починаю ослаблювати коропа. Раз по раз піднімаю його все ближче до поверхні, щоб ковтнув повітря – бачу, короп здається. Тут, власне і підвожу його до підсака. На цьому все – короп на березі. За моїми підрахунками проходить десь із 15 хвилин. Однак місцевий відказав, що менше. Що ж – хай буде так.
Роблю фото красеня вже на підсаку у березі – фото
На фото помітно ту ж саму приманку, що чесно знаходиться у пащі коропа. Саме годиться зробити і своє фото із коропом. Поки брав у руки він тріпнувся і зійшов від приманки. Ну що ж, робимо фото коропа поруч із приманкою – фото
Оцінюю коропа у 2 кг (в принципі не помилився – зважили на 1,8 кг).
А далі час підходить до завершення марафону. Все решта – всі вже знають.
Ось такий він перший досвід лову коропа на МДЖ і ось ці незабутні моменти на рибалці, які трапились зі мною у с. Корчин під час 3 Фестивалю.
