Для того чтобы получить золотую медаль "Кубка Винницкой области" и этот скромный приз (кубок), надо было обойти в нелегкой борьбе ровно 90 человек.
А вот эти самые победители отобранные для всеобщего обозрения.
Скажу, как человек издалека интересующийся рыболовным спортом, поймать в Лавровке рыбу при таком прессинге не просто.
Це слова головного судді змагань Карпенка Юрія.
Від себе особисто вітаю збірну Рівненської та Волинської області з СРІБЛОМ на такому міні-чемпіонаті України.
Молодці так держати, наші спортсмени Півень Юрій та Волохов Микола, а також Віжанський Віталій доказали в черговий раз, що можуть непогано держати спінінги в руках.
EXPERT писав:Для того чтобы получить золотую медаль "Кубка Винницкой области" и этот скромный приз (кубок), надо было обойти в нелегкой борьбе ровно 90 человек...
Тільки можна уявити, яка там була атмосфера. Хлопці - БРАВО.
Ребята, всім дякую не лише за себе, але й від команди. Дуже приємно, що нас вітають і підтримують. Ще більш приємно, що нас підтримували до останньої хвилини під час змагань. Постараюсь на завтра викласти міні-звіт.
Кубок Вінницької області лишив багато приємних спогадів, серед яких нова водойма, нові умови, нові обличчя, дружня команда, командний дух, Dire Straits, Форсаж, гарний і радужний прийом вінницьких колег, щира підтримка та вболівання зі сторони друзів і т.д.
Одним словом, вибрались ми у п’ятницю. Ставили за мету – бодай одну годину прокинутись поза зоною змагань. Таки вдалось. Дякувати Юрію із Вінниці (одного із кураторів спінінгового напрямку Вінницької федерації) – провів нас до самої річки.
Вечірнє тренування принесло нам по одному окуню, Юра узяв два хвости. Ще мали кілька виходів і тичків. Одним словом, стало дещо не зовсім зрозуміло. Точніше, було взагалі нічого ясного. Командою вирішуємо працювати тими напрацюваннями, що отримали за тих 1-1,5 год. тренування поза зоною. Дещо прикинули із водою та береговою лінією. Течія присутня, однак на наших річках течія таки потужніша (швидкіша). Тобіш – нам до річкових умов не звикати. Хіба що Юра дещо хвилювався, оскільки ловив уперше в річкових умовах. Вразив колір води – дуже мутна вода. Очевидно, що рівень води піднімався, що звісно було мінусом, адже по волі розумієш, що риба далеко не на руслі. Вибір падає на ближню та дальню берегову лінію. Власне, із подібними напрацюваннями стартуємо.
Ранок як ніколи привітний, у лагері повно машин, багато учасників. По ходу лунають голоси, що учасників буде під сотню Вже на шикуванні було все зрозуміло – щось подібне на ЧО Харків (Артельне-2010), адже учасників зареєструвалось 91 чол. або 30 команд. Географія – більшість, звісно, господарів (Вінниця та околиці), також були із Києва, Одеси, Житомира, Чернівців, Могильов-Подільський, ну і нас туди понесло попутним вітром: Рівне, Корець, Луцьк.
Швидко проходимо жеребкування – замість карточок були самі звичайні гральні карти, на яких маркером прописані твої сектори для стартів. Одним словом – гра набирала обертів …
1 етап. Мені припадає зона „В”, Колі – „С”, Юрію – „А”. Щоб не втрачати особо часу, по ходу проходжу певну частину своєї зони. Це дає змогу прикинути умови лову в одній зоні. Зрештою, вже після закінчення 1 етапу зрозумів, що промахнувся із частиною зони, у якій провів майже весь час, оскільки одна частина зони, як здалось, була досить перспективною. На старті пробиваю швидко свій сектор. Чітко помічаю виразний рельєф вже у береговій лінії. Усвідомлюю, що тут можна щось узяти. І вже десь на 3-4 хвилині беру першого судачка. Радість – безмежна. Саме підходить суддя. У мене перший запис – радості ще більше. Потім була пауза. Ледь вимучую ще одного судачка і розумію, що тактика двох берегів спрацьовує, але кожен раз слід вишукувати ту рибу. Саме завершується 1-й старт. Дуже довго чекаю на суддю – явно більше 10 хвилин, але нікуди не дінешся. Дзвонить Юра і відразу дві неприємні новини – у нього та у Колі нуль і відразу кілька питань. Відчуваю певне хвилювання колеги – ще раз повторюю кольори та принцип ловлі. 2-й старт 1-го етапу – бачу, що у моїй зоні явно поменшало учасників. Досить довго не можу нічого піймати. Зрештою, провалюю другий старт, натомість колеги „приносять” дві радісні звістки – обидва із рибою і навіть кількома. Юра відкриває один цікавий колір, про який знав, але не ставив до цього часу (беру до уваги). Враховуючи скільки вигуків „суддя” було чути, розумію, що ми вже мінімум у середині. Мотивуємо один одного на 3-й старт. Отже, вертаюсь у знайомі сектори, які вже вивчив. Благо у них зовсім не має учасників. Пробиваю. Сектор за сектором. На одному із таких секторів ще у першому старті втратив приманку – була коряга. Пригадую приблизну траєкторію і веду дещо іншою стороною приманку. Чіткий „стук” – так сідає окунь. Йо-ма-йо, та це ж наша річка і наші напрацювання. Гукаю суддю, поки суддя підходить, при ньому витягую другого окуня. Далі отримую зацеп і підіймаю гілля. До фінішу 1 старту мало часу, біжу в іншу частину зони, де ще перед стартом помітив кілька цікавих і зрозумілих для себе місць. Підходжу, а тих вільних секторів майже не має, учасників – хмара. Таки знаходжу один підсектор, який з позиції берега та дерева є дуже незручним для закиду, але у річці чітко бачу цікаві місця – повно латаття, коряжок і гілля, зона облову – до 4 метрів. Роблю перший закид – обрив, другий – обрив. Третій – щука відкушує хвоста. Четвертий і п’ятий пройшов під зміною твістерів, шостий – тук, сідає щучка, виймаю її, але берег такий незручний і вона на ходу випадає під самий берег. Триндец. Поруч ще один підсектор, шукаю нормальні умови – знову три-чотири метри робочої зони, веду через корягу – зацеп, обрив. Ще раз, але вже із іншої сторони – пусто, зміна кольору – тук, сидить, бачу – це знову щучка, виважую – і тут вона сходить. Саме лунає фініш.
По ходу прикидаю свої шанси – думаю, що буду в 10. Так і стало. Хлопці також із уловом – і це додавало наснаги. На цей раз вже маємо більш менш чіткі напрацювання, їх і було взято за основу. Зона „А” і „В” більш менш рибні, а ось зона „С” – зона „смертників”. Відповідно і приймаємо рішення працювати таким же чином.
2 етап незабаром. Не простим він був. Все таки минуло біля 2-х год. перерви. Мені припадає найкраща зона, Коля мандрує у зону „А”, Юра – у „В”.
Ось він 1 старт 2 етапу. Починаю із першого сектору. Ще будучи у зоні „В” помітив, що перші сектори були дуже козирні, але мені чомусь на перших хвилинах вже 2 етапу так не показалось. Швидко змінюю сектор за сектором. Доходжу до зони латаття – ага, ось вони. Закид за латаття – приманка на дні – волочу, доходжу в латаття, дуже повільно підмотую – тук, ось він перший судачок. Від „0” уйшов, зміна сектору, і так ще кілька разів. Потрапляю у сектор, де облов можливий лише під берегом, або „дальняк”. Бачу багато трави, якесь сміття, латаття, кілька гілок. Два-три закиди – сідає щучка. На душі явно робиться легше, адже вигуків „суддя” ой як не часто чути. Зміна сектору і знову цікавий підсектор, саме хтось із учасників звільнив. Бачу дивне хвилювання у воді – ніяк не можу зрозуміти, що за риб. По ходу пригадую тренування і прикидаю, що це із білої риби. Роблю проводку, щось подібну як на „красноперу”, моментальна покльовка і такий же фініш виважування – вже у польоті бачу красеня-жерешка. Радості не має меж. Іква та Стир – навчили. У жерешку 128 чесних грам, але для формату таких змагань – це „бонус”. У думці малюю перспективу ще двох стартів при такому початку, але не все так просто – було вкрай важко. Взнаю інфу від хлопців – у Юри після 2 старту – повний „нуль”, Коля – молодца! Даємо із Миколою Юрію настанову – уйти від нуля, „зробити чудо”. Вже на фініші 2 етапу зустрічаю колег по команді і лише одне питання до ЮРИ – форсажна відповідь – 6 хвостів. Я думав такого не буває. Юра відказує – всі десь поділись, лишили мені комиши, там і ловив. Після такого тільки - 5 балів. Команда у повному форсажі. Прикидаю цифри – явно „3”, а то і ще вище. Вже на ранок – бачимо цифри – наша команда, і справді йде 3, але відрив від 2 місця – 1 бал. Аналогічний відрив і від 4 місця – 1 бал. Власне, ось він момент істини. Згадую, як хлопці пригадали Забару, де вони програли свою бронзу. Також пригадали Львів. Ще раз окреслюємо фінішний виступ. Буде дуже важко, адже у Юри – зона „С”, а там умови ой як не прості.
3 етап. Ранок тихий, погожий. Коля лишається у зоні „В”, мені у зону „А”. Знову перед стартом проходжу усю зону. Прикидаю все, що можна прикинути – буде важко. Бачу, що перспективні місця на старті далеко від мого першого сектору. Діватись нікуди – пробиваю перші вільні сектори. Вже лунають крики „суддя”. Мандрую далі у середину „зони”. В одному і з секторів – сходить щось дрібне, потім ще один схід. Ще маю кілька обривів – кожен раз перев’язую флюра, а коли флюр закінчився, перейшов на монку. Як так може бути? Куча часу – в нікуди. Та не все так погано – по ходу гарне кущове дерево. Роблю проводку під самий зріз кущів – тук, ось він окунець. Такий малий, але такий фартовий. На душі легше, але не спокійно. Щось потрібно було змінювати. Переходи із сектора в сектор посипались один за одним – один-два-три закиди і зміна. Перший старт 3 етапу завершується – один риб – це нічого, оскільки вигуків „суддя” почув достатньо. У Юри – один окунець, це вже непогано, але... Коля рванув – 6 штук на 1 старті, супер! 2 старт 3 етапу також був надскладним – у мене в активі ще один судачок, у Юри – також ще один окунчик, це, звісно, мало, але вже був „задел”, Коля – нормально. 3 старт 3 етапу – остання фінішна година, оцінюю справи „не вельми”. Однак не все так погано, було ще гірше – 3-й старт явно був „злим”, по ходу зливаю 4 риби, із них щука, яку оцінюю під 2 кг. Про обриви і втрату часу на перев’язку мовчу. Дійшло до того, що почав ловити одним шнуром. Саме з-під цікавого кущика сходить судачок, який умудрився той шнурик перетерти, але часу – обмаль. По ходу лунають відгуки – мовляв у багатьох по сходили фартові щуки. Роблю фінальний закид – чітка покльовка і чіткі ривки, що вказують тільки на щуку. Що тут переживати? Якщо глотнула добре, то схід, якщо триматиму бодай секунд 4-5 – шанси є. Таки тримаю. Вже шкодую, що після 1 етапу не брав підсака. Мимоволі картаєш, але вся увага на виважування. Снасть акуратна, не форсую, щука робить дві свічки і саме після другої свічки підловлюю і моментально виволочую. Спрацював автомат, щука на березі. Чомусь пригадав Рому Мітюрича у Чернівцях на ЧУ-2009, коли він у 2 етапі після єдиного пійманого судака на весь берег „горланив”. У мене так не вийшло, однак у крик слова „суддя” таки душу вложив. До фінішу ще є час, із лівої сторони відчуваю увагу від чернівецьких колег. Ще хочеться десь прокинутись, але судді так і не має. У своєму секторі вже все зроблено – відповідно клювань не було. Саме фініш. Зважування приносить фартових 551 гр.
Приходжу до своїх колег – у Колі 9 риб, у Юри – 2 риби, у мене – 4 риби, але в т.ч. бонус. Прикидаємо наші шанси. Оцінюємо у шанси. В результаті – командне срібло. В особистому заліку: Микола – 17 місце, Юра – 22 місце, у мене 6 місце.
Як тут не радіти. Поступились лише команді №1 в Україні за результатами 2010 року - "Фішинг Сток" м.Харьків. Натомість відірвались від команди №3. Здається, все вдалось. А далі – нагородження, відзнака, фото сесія. У нас фотік сів ще до моменту старту змагань. Усі фото – на вінницькому сайті.
Хочеться ще раз відзначити організаторів змагання – все було добре. Вінничани дуже дружні, привітливі. Мають гарну річку, спортивну акваторію, гарну підтримку зі сторони колег. Можливо, десь бракувало суддю, але це вже історія. Їхали назад знову включили Dire Straits, отримали кучу поздоровлень по телефону. Чесно – було приємно…
Команда „Форсаж+ВВВ” щиро вітає усіх учасників змагання, організаторів змагання, суддівську колегію, спонсорів змагання, групу підтримки із Рівного та Луцька. Окреме шанування дітям, які взяли участь у змаганні і командам глухонімих. Окрема подяка Юрію із Вінниці і низькій уклін Вінницькому краю.
Щиро дякую за привітання!!! Рибалка у Вінницькій області виявилася дуже повчальною. Було дуже цікаво позмагатися із високого рівня спінінгістами. За результат вдячний Віжанському Віталію та Півню Юрію, їхній досвід у рибальстві допоміг мені швидко адаптуватись до нових умов. Для себе помітив таку істину, будь-де та будь-коли треба намагатись ловити ту рибку яку ти вмієш ЛОВИТИ!!! Ще раз всім дякую за добрі слова!!!
EXPERT писав:Для того чтобы получить золотую медаль "Кубка Винницкой области" и этот скромный приз, надо было обойти в нелегкой борьбе ровно 90 человек.
Таки да, если себя считать 91-м
В.В.В. Гарний звіт, можна було би й у організаторів його вивісити...
