Ні для кого не секрет, що карпова риболовля – задоволення не з дешевих. І максимальна економія при мінімальних втратах якості снастей важлива чи не кожному коропятнику. І для мене воно важливе, тому і замислився над тим, щоб було „дешево, але сердито”.
Як відомо, коропові грузики – „витратний матеріал” і враховуючи вартість самого дешевого груза – 10 грн. цей „витратний матеріал” виливається в немалу копійочку. От і подумав, а чи не попробувати виливати самому ті грузи.
далі пропоную на огляд громади моє бачення виробництва саморобний вантажів.
Для початку, хотів би розвіяти деякі міфи про саморобні вантажі, з якими мені прийшлось стикнутись під час дослідження цієї теми.
міф 1. „фірми-виробники використовують „супер-пупер” сплав для вантажів, чистий свинець не підходить”. На мою думку це брехня. Достатньо глянути на таблицю густин металів. Більшу густину ніж свинець мають лише 15 металів. Першу половину з них (по зростаючій питомої ваги) відкидаємо зразу, так як різниця в питомій вазі незначна і вони не суттєво вплинуть (точніше майже не вплинуть) на збільшення ваги груза при зменшенні його об’єму. Залишається 8. з них: уран, плутоній – радіоактивні; золото, платина – без коментарів; вольфрам, реній – мало поширені в природі, мають температуру плавлення більшу 3500 градусів; іридій - $200 за 15 грам!!!; осмій – знову ж таки висока температура плавлення і ціна на чорному ринку від 60 до 200 ТИСЯЧ доларів за 1 грам. (не знаю наскільки правда, але вичитав в неті)
я припускаю, що можуть використовуватись якісь домішки для надання свинцю твердості, але вони негативно вплинуть на густину, та й твердості вантажу можна добитись покриттям груза полімерною фарбою (про неї трохи нижче). Іншого сенсу в сплавах я не бачу.
міф 2. „в саморобних грузах не можна виставити правильний центр ваги”. Не розумію цього твердження. Якшо я за топ-модель беру магазинний груз, роблю з нього форму для виливання, виготовляю груз з того самого матеріалу і з тією самою питомою вагою, на виході в мене вантаж один в один з таким же розподілом ваги.
міф 3. „фірменна, якісна фурнітура”. Ну купити фірменні вертлюги не проблема. Для петлі можна використовувати 1мм. отродонтичну нержавіючу проволку і буде бомба.
В принципі, мінусів в саморобних вантажах пока нема. Приступим до виготовлення.
Перший етап - виготовлення відливочної форми. І перше питання – з чого її зробити?
Саме просте це гіпс. Просто і дешево. І чим простіший груз береться за топ-модель тим простіше (в плані мудохання) зробити форму. Недолік – недовговічність самої форми. На другому/третьому відливі форма приходить в часткову непридатність, що приводить до зайвого клопоту, на четвертому і далі - в повну непридатність.
другий варіант – виточити металеву форму. Але це дуже трудомісткий процес із залученням крутого токаря з відповідним могоричуванням цього токаря, що суттєво вплине на величину матеріальних затрат, що в свою чергу, ніяк не вписується в логіку першого абзацу цього посту. Да і який би крутий не був токар, не вірю я що він зможе зробити ідеальну форму з кінцевим виходом ідентичних магазинним вантажам.
третій варіант – придбання готових форм, виготовлених промисловим способом відповідними організаціями, а ля таких:



недолік цих форм – ціна від 12 до 19 євро, а треба хоча б три різних. Знову ж таки – перший абзац. Хіба взяти на толпу.
На даному етапі я виготовляв форми з гіпсу. Процес не складний, але акуратний. Робиться опалубка, колотиться гіпс, заливається, втоплюються до половини моделі, підсихає, змащується олією, заливається друга половина, підсихає, розбирається, сушиться. (детальніше якшо комусь буде цікаво опишу пізніше). Недолік, як я вже казав, недовговічність. Пробував з домішуванням цементу – теж крихка форма, можливо потрібно більшу пропорцію цементу...
Процес виплавки ще простіший. Сировинна база – світ фантазії. „В топку” пішли грузи від „рєзінок” які вже давно не використовую, інкасаторські та складські пломби, старі акумулятори. Короче кажучи – шо є. Дуже не радив би виплавляти на кухні. Кажуть випари свинцю отруйні. Не допоможе навіть навстіж відкриті вікна, диму дуже багато. Я займався цим грязним ділом біля гаража на туристичному газовому балоні. Природна вентиляція зменшує кількість диму майже до нуля. Головне менше біля нього дихати.
в результаті, після легенької роботи напільнічком отримаємо ось такі штуки:



є, звісно і брак, і незначні „недоліви”, але воно все не суттєво впливає на результат. На крайній випадок, геть погані вироби назад „в топку.”
На одному Карповому форумі прочитав як один „самодєлкін” виливав грузи з впаяним вертлюгом

З однієї сторони логічно припустити, що менша кількість сполучень в оснастці сприятиме більшій її жорсткості і покращенню засікаємості, з іншого боку „мєня тєрзают смутниє сомненья” стосовно навантаження на вертлюг і на кліпсу при закиданні. Воно все може поломатись. Тим більше жодна фірма-виробник не випускає такі вантажі. Але аргументованої думки про недоліки такого варіанту, окрім „воно погане” не знайшов, тому вирішив для експерименту забацати собі парочку таких.
В принципі, вантажі готові. Залишається питання фарбування.
Взагалі то їх можна і не фарбувати. Ще один міф про те що голий свинець отруює воду теж брехня. При взаємодії з водою свинець покривається захисною плівкою нерозчинних солей, перешкоджаючій подальшій дії води й утворенню гідроксиду. Тим більше, чому до цих пір не заборонено полювання по перу на водоймах, якшо свинець так отруює воду? Адже мисливці посипають водойми свинцем дуже так не хіло...
але, все-таки, щоб голий свинець не блистів, його бажано фарбувати...
непоганий варіант це набуття голим свинцем природного темного кольору шляхом того ж окислення. Для цього потрібно багато раз повторити дію „в воду – на сонце” але це може затягнутись на роки.
ще один варіант – потримати груз добу в розчині марганцівки. Він тоді набуває темно-бурого кольору. Не погане маскування.
стандартні фарби і балончики, навряд чи підходять для цього діла, тому що мають запах і погану стійкість до атмосферних впливів.
найкращим, як на мене, варіантом є фарбування порошковою поліефірною фарбою. Вона має відмінну атмосферну стійкість, хороший протикорозійний захист, механічну міцність, підвищену стійкість до стирання, відсутність запаху, екологічно чиста, дешева. Недоліки має, але вони не впливають на потрібний нам результат. Я назвав би це більш морокою а не недоліком. А саме: 1) більшість порошкових покриттів одержують способом електростатичного напилювання, що в домашніх умовах зробити не реально. Вихід – духовка. Нагріваємо груз до +- 100 градусів, посипаємо порошком і назад в духовку на 2-5 хв. для полімеризації. Недолік заключається в тому, що не виходить ідеальний, тонкий шар. Але це більш естетичний недолік ніж практичний, на що нашому другу коропу абсолютно накакати. 2) її важко достати. Точніше не важко, а замовити її можна тільки мішками по 30 кг. Наскільки це багато зараз поясню. Я дістав собі 400 грам, пофарбував 35 вантажів і навіть не замітив шо її стало менше. Тобто витрати самої фарби мінімальні. Можна замовляти порошкову фарбу спеціально для коропових грузів, але її ціна в десятки разів більша тільки через те, шо на ній написано „для коропових грузів”, а решта все те саме. В моєму випадку виліз ще один „бок” в тому шо не вгадав з кольором, але враховуючи в основному замуленість наших водойм цей бок буде незначний і є задумки по експериментах з цією фарбою для набуття більш природного вигляду.
В кінцевому варіанті отримуємо ось таке:

в результаті, за виключенням відбраковки і некондиції, залишилось 65 придатних грузів. Матеріальних затрат понесено 91,50 грн. трудові затрати не включав, ну дуже дорого мій робочий час коштує :P ))))) Собівартість одиниці – 1,41 грн. Економія відчувається.
я не претендую на абсолютну правильність і незаперечність моєї думки. і був би радий прочитати аргументовану крититу та думки з цього приводу шановних карполовів