
Доїзд з міста Рівне ідеальний, якби не остання миля прямо через ліс. Добре, що блукали ми не довго і таки знашли голубі ворота.

На місці стоїть господарська хатина, також було присутнє чиєсь авто. Я стукав у двері, вікно і взагалі всіляко гукав бодай когось, та все марно - до нас ніхто так і не вийшов. Ми прийняли рішення починати рибалити, а як хтось підійде, то вже постфактум розрахуємось. Наперед напишу, що так ніхто й не підійшов.
Дуже мене засмутило ще дві речі відразу: скомкана величезна сітка на березі та не тронуті з ночі поплавки двох вудок на пірсі власника. Ну, не розвертатись же додому?
Ми перейшли на інший берег, закинули по вудці і почали рибалити. Я підкинув одну прикормку, Сашко Чернюк іншу, а Саня Лащук взагалі рибалив без неї. Ми чекали. Змінювали насадки і знову чекали. Саньок навіть пішов з мотилем шукати рибу по ставку. Ви мабуть вже здогадались, що нічого ми так і не дочекались. Буду відвертим до кінця: два Сашки таки бачили якісь покльовки (по одній на брата), але вони нічим не закінчились.

Добре, що ми хоч не заплатили по 180 гривень за таку "рибалку". Трохи розчаровані від результатів, але задоволені від спілкування з природою поїхали додому.
Всі фото тут: Звіт з рибалки Ромашківка, 09.05.2019