Думаю, Ви переплутали збірну Литви зі збірною Латвії. :roll:
Що стосується мормишок, від себе можу сказати слідуюче:
- в арсеналі зимового спартасмєна є мормишки (в основному вольфрамові) діаметром від 1,2мм до 3-4мм ( часом трохи більші, але рідше, це вже для швидкісної ловлі добре проклюнутої риби). Як на мене то частіше використовуються мормишки діаметром 1,8-2,5 мм,
менші по діаметру - 1,2-1,5 мм використовуються при дуже паганому кльові і для тих моментів, коли риба дуже обережна і лякається.
Для приваблювання риби шляхом донного лову, тобто лову в самому дні, коли проводка заключається в постукуванні в дно і підняття мулу чи мусору використовують більш тяжчі та більші мормишки 3-4 мм в діаметрі.
- не можна думати, що є секретні мормишки в людей, яких Ви називаєте спортменами, просто ці люди трохи "набили руку" і знають як правильно виманити рибу, а в більшості випадків - це мілка риба. Тому, якщо Ви вже хочете ловити на спортивні маленькі мормишки, Ви повинні змиритися з думкою, що великої риби буде на порядок менше, ніж "до того".
- не можна також думати, що у випадку, коли Вам викладуть фото спортивної мормишки, Ви відразу почнете "скирдувати рибу", для цього потрібно зменшитися і в діаметрі жилки, при чому бажано, щоб жилка була якісною - не мала б пам"яті (це коли закручена жилка не випрямляється), мала б наявний діаметр, який відповідає заявленому заводом-виробником і т.і.
- також не можна думати, що маючи вище перераховане Ви будете з успіхом ловити, для цього Вам необхідний дуже чутливий кивок, легесенька вудка і трохи фантазії у проводці і де-яких знань, якими можуть поділитися спортсмени.
Вудка.
Дявлячись на де-яких рибалок диву даєшся, як в них не відвалюється рука під кінець дня на риболовлі і як вони потім, вибачте, пісяти ходють... :lol: Вудка вагою під 1 кг (купа ізоленти, кивок настільки намудрений, що є тупішим за кінчик лайтового спінінга...), до того ж рибалка сидить у трьохслойних овечих рукавицях, ще і в місцях, де кисть тримає вудку нашита свиняча шкіра - це щоб не протиралися від різких рухів...
Моя позиція - вудка має бути легесенька, щоб відчувати гру, яку Ви задаєте кивку та мормишці через нього (візьміть звичайну пластикову чи ще краще пінопластову "балалайку") - Вам більшого не треба.
Кивок.
Дивлячись на проводку та гру кивком де-яких рибалок розумієш - фантазія обмежена тими рухами, які показали в дитинстві, а за наявності грубих рукавиць, ця гра нагадує, знову вибачте - мастурбацію... :oops:
Чому так виходить? Рибалка 50% своєї сили вкладає в розгін кивка і напрягається, щоб підтримати амплітуду, яку він задає кивку..., а мормишка... вона одноманітно тіліпається на жирнючій волосіні..., а окунь, а окунь піднімається вверх-вниз за мормишкою і диву дається, бо не бачив таких лічинок, щоб так дригалися, ніби накурені... 8O
Діло у тому, що на грубій снасті і при грубому кивкові рибалка не бачить момент, коли риба хоче спробувати наживку (перед тим, як ковтнути мотиля, риба його декілька разів пробує губами, випльовуючи і знову беручі в губи, аж коли вона розпробувала мотиля і переконалася, що це не обкурений мотиль :lol:, вона робить покльовку, тобто заковтує наживку).
Отже можу сказати так - рибалка-аматор з грубою снастю не бачить на кивку (чи по кивку) покльовки-куштування (тобто коли риба пригублює мотиля), а бачить вже "заковтнуту" покльовку, але її може і не статися із за різких рухів, чи з будь-яких інших причин...
Спортсмен, чи інший рибалка, що має ніжну снасть з маленькою мормишкою, тонкою жилкою, дуже чутливим кивком бачить по ньому любе торкання рибою наживки і може провести підсічку вже при першому торканні рибою мотиля, тобто коли вона його пробує - ОСЬ і ВЕСЬ СЕКРЕТ!
Все дуже легко і просто!
Зніміть двокилограмові рукавиці, змонтуйте снасть з легесенької "вудки-балалайки",
оснастіть її жилкою хоча б 0,075-0,08, зробіть кивочок з підручного матеріалу (плівка для друку на комп"ютерному принтері, сама тонка, коштує в районі 5 грн за листок, з якого можна нарізати близько 500 кивків), заправте кивок в силіконову трубочку і надіньте на хлистик "балалайки", попередньо вставивши між трубочкою та хлистиком коротенький кембрик з телефонного кабелю (все дуже легеньке і просте "до бєзобразія"), продіньте жилку в кембрик, потім в отвір, зроблений нагрітою голкою посередині кивка, після чого - в такий саме отвір на прикінці кивка; продіньте жилку в вушко мормишки (хай це буде Вам для початку на наші водойми дробинка діаметром 2,5 мм), зав"яжіть жилку звичайним вузлом на гачку мормишки, зробивши майбуть не більше 4-х обертів навколо гачка, перед затягуванням вузля обов"язково добре наслиньте жилку, щоб не було "бочини" поблизу вушка мормишки, яка може відлякувати рибу своїм неправильним виглядом (нерівність).
Кивок під вагою мормишки має утворювати кут відносно хлистика "балалайки" = 45 градусів донизу.
Коли ви відрегулювали кивок так, як вказано вище - фортуна майже у Вас в руках - ви вже будете відчувати найлегші клювання риби!
Кивок має звужуватися зі сторони, де він кріпиться до хлистика і до останнього отвору під жилку (не має бути , як вермішель), мало того, лезом (і т.і. поставивши його під кутом 90 градусів до площини ківка) ми знімаємо товщину кивка (зіскоблюємо) від широкої частини до самої вужчої (широка на початку - нетронута, а вужча наприкінці має бути худіша на стільки, щоб утворювався кут = 45 градусів між уявленим продовженням хлистика і кивком, який нагнувся донизу), тобто правильно рівномірно прогинатися.
Не забувайте - коли ви робите проводку - любі занадто різкі рухи відлякують рибу, уявляйте, що робить мормишка з мотилем у воді, через де-який проміжок часу (бажано частіше) зупиняйте мормишку (наче зависайте у товщині води), в цей момент буває багато покльовок. При опусканні мормишки до дна, за 15-20 см зменшіть до мінімума швидкість опускання (особливо у дна), різко падаюча мормишка дуже відлякує рибу. Роблячи проводку уявляйте, що ви - скрипаль і граєте на скрипці різні мініатюри і кожний невірний рух робить музичну мініатюру непривабливою для слухача - риби.
Це моє бачення.
Рекомендації для лову з мотилем - не стосуються безмотилки!!!
Пи.Си. Усе вище згадане стало відоме мені завдяки Івану Павловичу Щевичу, який розжував мені, що і як має робитися для досягнення мети - правильного лову риби зимовою вудкою з мотилем.
Дякую тобі, Павловичу!
Мормишка-муравка безмотилка (СССР) у порівнянні з вольфрамкою 2,2мм
А це мій ящичок з яким я вихожу на лід на змаганнях та часом на простій риболовлі. На ящику я не сиджу - спортсмени переконали ловити "з колін" і дійсно таку проводку, як з колін не зробиш сидячи на ящику, а пересування по льоду по лунках набагато бистріше.
Спочатку використовував наколінники - для кладки тротуарної плитки - товста піниста гума, згодом нам пошили наколінники на частину ноги від башмаків та за коліно.
Ось майже і усе.
НХНЧ Вам!
)
