Чемпіонат України з берег.спінінга. Вінниця-2008 р.Пд Буг

[bogdan]

На Чемпіонат України Рівненська область отримала квоту у три команди - 9 чоловік. Після рейтингових підрахунків та зважаючи на бажання (абонебажання) деяких спортсменів брати участь у цих змаганнях ці три команди зформовані у такому складі:

Рівне -1
Дем'янчук Богдан Григорович, 1967р.н. КМС - капітан.
Щевич Іван Павлович, 1968, КМС
Тарасюк Роман Ярославович, 1981

Рівне-2
Лисиця Антон Ігорович, 1986 - кап.
Кощук Сергій Володимирович, 1973
Свірик Микола Володимирович, 1978

Рівне-3
Степанюк Василь Миколайович, 1980, КМС - кап.
Сміян Михайло Іванович, 1953
Жушман Олександр Володимирович, 1984.

Члени збірної Рівненської області дякують за спонсорську допомогу фірмі "ДЕНІР" (директор Доманська Юнона Дмитрівна), магазину "САПСАН" (директор Смоляр Олександр Анатолійович), магазин "РИБАЛКА" (директор Бойко Юрій ), а також підтримку відділу фізкультури та спорту облдержадміністрації (начальник Петренчук Микола Васильович).

[KYM]

Як мені не гірко це писати, але мусю...
Рівне-1 - 10 місце
Рівне-2 - 30 місце
Рівне-3 - 8 місце
чи руки матом стояли, чи збіг обставин і фарт погралися, але у кожній команді за 2 етапа получався хоч один "0". Якби не той клятий нулик, Рівне-3 мало усі шанси стати навіть чемпіоном України, тому що після 1-го дня були перші з відривом від другого місця в 17 баллів!!! Але досі мною поки що не розгаданий Ю.Буг погрався з нервами Михал Іванича та залишив його, як і мене на другий день з "баранкою"...
Порадував Саша Жушман - за 2 дня в досить малорибній на данний момент зоні "С" він спромігся на 6 рибів за 2 етапи! У підсумку він став 16-м із майже 120 учасників.
Але досить сумного, тепер про хороше:
Особисто від себе, а також від імені членів РОФРС вітаю Щевича Івана Павловича з БРОНЗОЮ ЧЕМПІОНАТУ УКРАЇНИ в особистому заліку!

Давай, Палич так і надалі тримати!
Також вітаю усіх призерів та і усіх спортсменів-рибалок,

як говорять - св"ято вдалося, досвід отримали, "Москва не сразу строилась...!", будемо працювати над собою, вдосконалювати майстерність та намагатимемся створювати здорову конкуренцію у змаганнях такого рівня!
Особисто від себе вітаю спортсменів з Харкова,

Вінниці

та Киїєва,

(нажаль фото Київської команди-призера немаэ в нашому активі, тому я поставив фото титулованого Київського спортсмена Олега Верезуба, який також показав класний результат)
у нелегкій боротьбі вони виявилися достойними зайняти п"єдистал пошани!

[EXPERT]

На чемпіонат України по береговому спінінгу ми готувались давно, не пропускаючи жодного Вінницького змагання в Лавровці. З першою командою було все ясно, це - Дем'янчук Богдан, Щевич Іван, Тарасюк Роман, по рейтингу ми в лідерах. З другою командою було трішки складніше. Двоє учасників - Лисиця Антон і Кощук Сергій по рейтингу проходять, а Свірик Микола не попадав в дев'ятку сильніших від області. Поки формувалась третя команда Микола чекав на попадання в другу команду

з надією, що його пропустять в другу команду спортсмени, які стоять вище по рейтингу. Третя команда сформувалась з Сміяна Михайла, Степанюка Василя і Жушмана Олександра, до речі вдалий виступ на Чемпіонаті Рівненської області в складі Вінничан (вінницькі спортсмени приїхали не в повному складі, прийшлось доукомплектовувати одну команду), дозволив Олександру попасти в третю команду. Інші спортсмени по різним причинам відмовились від поїздки на ЧУ і Свірик Микола за згодою спортсменів з третьої команди доукомплектовав другу збірну. Спортсмени з командами визначились, розпочалась організаційна робота. Транспортна проблема з мікроавтобусом, який мав з комфортом доставити на ЧУ учасників вирішилась перед самим Чемпіонатом. Виїхали на машинах Дем'янчука Богдана та Кощука Сергія.
Фінансування на Чемпіонат командам теж склалось дуже добре. Повне державне Фінансування першої команди від Рівненської області і подяка нашому обласному відділу молоді та спорту на чолі з Петренчуком Миколою Васильовичем. Другу і третю команди підтримали наші місцеві магазини, які з самого початку розвитку підтримують риболовний спорт в нашій області. Це магазин “Сапсан” вул. Київська 16, директор Смоляр Олександр, який взяв на себе фінансування другої обласної команди і магазин “Рибалка” вул. Сагайдачного 7, директор Бойко Юрій, який фінансував третю обласну команду. Дякуєма за фінансову підтримку також фірмі “ДЕНІР”директор Доманська Юнона Володимирівна. Федерація риболовного спорту у Рівненській області висловлює щиру подяку цим людям, які надали можливість нашим спортсменам виступити на такого високого рівня змаганні.
І так !!!!!! Все готово, виїжджаєм за день до змагань, щоб потренуватись. Богдан виїхав в четверг з першим екіпажем – Щевичем Іваном, Сміяном Михайлом і Степанюком Василем. Другий екіпаж, який віз Кощук Сергій підїхав вже опівночі перед змаганнями. По дорозі зайшли в “Сільпо”, докупили недостающий провіант і в дорогу. Виїзжаючи
з Ріного в Богданової “Ракелі” пропали тормоза. Шланг тормозної системи не видержав. До речі, гарна прикмета – торік перед ЧУ в дорозі у цієї ж машани відкрутилась гайка бугеля і теж довелося ремонтуватися. Прийняте рішення - повернутись в гараж і зробити ремонт. Гальмівну трубку просто заклепали.
Отже виїхали з міста десь о третій ночі. Час в дорозі пролетів швидко. Ранком ми вже в Лавровці, біля мосту зустрічаєм киян і довідуємся, що деякі спортсмени вже живуть декілька днів на річці, ловят сомів і інших хижаків. Для тренування ми вибрали місце Вінницького обласного чемепіоната в верхній Лавровці. На місці тренування помітили палатку і знайому машину, на вигляд машина могла належати або Львівянам, які дуже серйозно готувались до змагань, або Харківським спортсменам. Першим ділом накрили “стіл” піджарили яєць з ковбаскою і як говориться “війна війною, а обід за розпорядком”. Під час сніданку вияснилось, що в Михайла Івановича всього один або два твістера, які підходять під умови лову на Південному Бугу в Лавровці. Михайло був настроєний по боєвому і обіцяв всіх обловити блешнями. Порадившись дали можливість за годину-другу себе проявити. З самого початку тренування Степанюк Василь знайшов проводку і колір, які в сумі йому давали постійні покльовки окушків. Дуже сподобався Василевий новий дешевий спінінг фірми “BratFihing”, куплений в рівненській “Рибалці”, який показував дуже добре покльовку і правильну проводку робити ним було легко. Ми з Богданом підійшли повчитись у Василя, зрештою в нас теж почало получатись не гірше. Вивчивши новий спосіб лову пішли далі тренуватись приміняючи нові і нові кольора і проводки. Михайла Івановича тим часом самовпевненість розпочала помалу пропадати, а як підійшли Харківчани Роман Мітюрич, Мясніков Олег, Мацуєв Андрій і біля струмка на його очах ловили рибку за рибкою, а ще в Романа Мітюрича сход нормальної щуки для тих країв розбив самовпевненість Івановича вщент. Спортсмени з Харкова другий а то й третій день тренуються, кольора і проводки вивчили, займались тільки відшліфовуванням проводки і підсічки. Богдан виділив зі свого арсеналу твістер і Іванович з третього-четвертого забросу нарешті зловив свою першу рибку. Команда Харькова пішла пообідати, а ми на їх місце до лісу пішли потренуватись. Наздогнавши наших,які вже ловили рибку я узнав, що риба бере в'яло скоріше за все її ряди вже Харківчани прорідили. Я зайшов трішки в ліс і з першого забросу зловив окунця, далі я зловив ще з десяток риб підряд на різні приманки. Риба скупчилась в певних місцях і клювала на будь-що. Відвівши охоту я пішов знову своїх наздоганяти. На всьому відрізку від лісу до струмка були одинокі несистематичні покльовки.
Підійшовши до струмка на ямку Богдан ловить щучку 222 грами на колір “Богдана”, до речі для того щоб було краще передавати інформацію по кольорам, було вирішено кольора назвати іменами першовідкривачів. Тут-же на другому забросі я підсікаю щучку 868гр. на колір “Антона”, тут же в Богдана знову покльовка окуня 270 гр. Харківчани дивились на нас так же як ми, в той час як в них ловився активно окунь біля струмка. Роман Мітюрич тут же розпочав робити для журнала “Риболов-профі” фотосесію. Ми як справжні спортсмени тут же всі уловисті твістера поховали. Після фотосесії вирішено піти пообідати і ще трішки порибалити. Поділившись враженнями і підкріпившись ми пішли в іншу сторону вниз по течії. І тут Богдана понесло!!!! В якому б місці він не стояв, практично з любої точки з першого забросу рибка.?????? Чи то був сигнал рибі з космосу, або Богдан підібрав проводку все в нього получалось кращим чином. Вечоріло і ми поїхали в палаточний городок до остальних спортсменів з усієї України. Далі буде........

[EXPERT]

Наближаючись до палаточного городка, порадувала знайома картина з десятків палаток і мащин. Ми підїхали до можна сказати вже звичного місця біля суддівської палатки в надії знайти місце для стоянки. Всі місця були зайняті і нам довелось повертатись на початок палаточного містечка яке розтягнулося аж метрів на 500. Розмістившись та залишивши місце для наших інших спортсменів, які були вже на підїзді, зайнялись приготуванням ухи і вечері. Трішки пізніше біля нас розмістились на ночівлю вінницька хоч і молодь, але вже титуловані спортсмени. Серед них виявився іменинник Балабанов Максим, Вечеря в дружній компанії затягнулась за північ. Ранок перед змаганнями проявив всю суть спортсменів - всі зібрані, але все знову ж по декілька разів перевіряють.


Кава і бутерброди, запас водички кожному на змагання - не забувалось про навіть про дрібниці. Жеребкування капітан нашої команди Дем'янчук Богдан витягнув зони для членів нашої команди слідуючим чином: Богдану як він того і хотів, але швидше всього, що вже востаннє, випала його улюблена зона С, Роману як він і хотів зона В, а мені сама проблематична за практично всі попередні змагання, а для мене це вже пятий приїзд в Лаврівку - зона А. Зі мною в зону А попали наші Степанюк Василь (Рівненський Ободянский) - Вінницькі хлопці знають це позвище і Свірик Микола - наш лодочний чемпіон області.
Продвигаючись по зоні по ходу показую хлопцям найбільш уловисті місця. І так ми на старті, всі все знають осталось надіятись на рибацьку вдачу. Стартую з 13 сектора, мілина, місце неперспективне як мені здалось і тільки вмочивши твістер в воду біжу на більш глибокі місця. Вільним найближчим сектором виявився 16, займаю і з першого забросу покльовка на твістер кольору “Антона”-”Романа”. Далі декілька підряд ракушок і це зіграло не останню роль в моєму результаті. Покльовка щуки, підсічка і обідний сход під 300гр. Міняю оснастку на ідентичну знову покльовка окушка, все нормально. Далі роблю декілька забросів веєром і тільки дійшов до того місця, де був сход риби знову покльовка щуки - боротьба на грані фолу, адже я ловив без металічного поводка. Глянув де ж лежить мій підсак в якого можливо завести любу практично рибу а він далеко на березі. Для чого я його брав невідомо, адже як виявилось далі всю рибу я брав без підсака руками. Отож підвожу щуку до себе і тільки брати ривок, риба уходить на глубину.Повторний заход, заводжу рибу над травою, щоб немала змоги нирнути, беру ух.......
Щука більше 800 гр і я вириваюсь в лідери. Переговарююсь зі своїми і іде інформація, що в нашій зоні хтось ловить сомів, значить я не перший, продовжую ловити. Далі декілька окунців і тут знову покльовка щуки. Овелько Антон з Чернівців, який ловив рядом навіть перестав ловити і спостерігав за цією боротьбою. Щука більше кіло на “Лунакії” це ціле видовище, але, але крючки після ракушки незаточені і непоміняні зробили свою чорну справу. Щука не засіклась, що зрештою приносить сход. Антон, як справжній спортсмен, зрадів такому сходу і зі словами “Слава богу” продовжував ловити рибу. Мій сектор щось затих після сходу, і я перемістився за декілька секторів вліво до спортсмена, який тягав один за одним маленьких окуньців не більше 30-50гр. Зайнявши вільний біля нього сектор, я помітив, що спортсмен ловить на головку біля 3гр і покльовки ідуть на мілині з середини. Швиденько зробивши потрібні корективи я розпочав ловити аналогічно, але це не приводило до потрібного результату, видно окунці стояли тільки в його секторі. Піймавши облизня я побіг вниз по течії на більш глибокі місця, а Сергій Машенцев на мілкі, до речі на мілині Сергій умудрився під кінець змагань впіймати дві щучки біля 500 і 300 гр. Залишилось години півтори я поставив 8 гр головку
для бистрої проводки на глубині і таким чином мені вдалось виловити щучку біля 300 гр. За півгодини вертаюсь на сектор, де я розпочинав - пусто і тут бачу сектор, де ловили маленьких окуньців вільний. Біжу і займаю. На першому ж забросі покльовка, твістер стягнутий. На 3-4 забросі знову покльовка - все роблю по науці не поспішаючи і маленький окунець в заліку. Не зійшовши з місця зловив ще декілька маленьких окунців і я четвертий в зоні. Наш Василь Степанюк з сомом в зоні перший, а Микола Свірик в серединці - нормально. Вертаючись в табір по дорозі мене підібрали бусіком Одесити зі своїм “Координатором” Петром. В машині теж находився Андрій Мельник один з лідерів спінінгового спорту. Переговоривши я дізнався, що рибалка була дуже важкою і багато іменитих спортсменів виступили не кращим чином. Розбор польотіввже в таборі показав, що наша команда на медальки претендувати не може, адже Богдану так і не вдалось зловити рибку в зоні С, а Рома розмочився на останніх хвилинах лише одним окунцем. Друга збірна теж з нулем в зоні С. Єдина надія в нас була з третьою командою, яка представляла спонсора – рівненський магазин “Рибалка”. Всі спортсмени цієї команди були з рибою. І яке було наше здивування, коли ми дізнались, що ці хлопці вибороли перше місце в командному заліку з солідним відривом в 17 балів на таких серйозних змаганнях. Сміян Михайло тут же став зіркою, всі почали називати його “дед, який зловив сома”. Приготувавши обід вирішили виїхати на тренування для розробки тактики і стратегії на другий тур. Нам в палаточному городку цього зробити цього недали. Весь час гості. Поділившись враженнями і приманками ми зробили ставку на нашу третю збірну, може пощастить їм і вдруге. Також вирішено допомагати спортсменам, які мають шанс на особисті місця - мені і Степанюку Василю. По ходу на тренуванні зловили декілька щук, відмітились Василь Степанюк, Кощук Сергій

і знову Богдан, який ловив в верхній Лавровці краще за всіх. Ввечері Богдан розслабився на вечері і це йому мабуть допомогло на другий день буквально з третьої проводки зловити найбільшу щуку в зоні С – 481 грам. Вечеря удалась наславу, коли харчі почали закінчуватись поспіли Чернівецькі хлопці з макаронами по-флотськи і своїм домашнім сиром і ще з чимось вже не пам'ятаю, да до наших запечених в фользі щучок і соміка, смачноооооо... Команда Флагмана і Херсона до нас так і не потрапила хоча і обіцяли. Можливо був в них свій банкет з нашими грибами “Польовичками” в нас були і білі та польовички їм видно більш до душі особливо Рамілю і Володі з Херсона. Ободянский Женя, Тарасюк Роман з Богданом виявились самими стійкими - аж на пісні потягнуло. Ранок знову стандартний - все на своїх місцях. Я попадаю в зону В, а так хотів в А. Богдан в свою С. Рома в А. Вирішено по можливості збивати з риболовлі спортсменів, які зайняли перші три місяця в зонах. В моїй зоні В головний суперник Овелько Тимофій, який в перший день зловив два сома. Тимофію випав сектор 7, а нашому Антону Лисиці 10. Жаданий 17 сектор був ближче до Антона і бігає він краще, отже перший крок до вибивання Тимофія зроблений, нехай він нас пробачить, але змагання є змагання. Отже старт! Лисиця перший займає вільне місце, а в Тимофія видно щось не пішло і він почав зміщуватись в кінець зони В і, як потім виявилось, у кінець турнірної таблиці. В зоні В в останніх номерах практично не клювало. По надходженню інформації все складувалось добре для нас - всі перші трійки завалювались, хоча серед них був і наш Василь Степанюк. Чернівецькі спортсмени теж до цього приклали руку, як зізнався Антон Овелько. Я був за Василя чомусь спокійний, він завжди ловив рибу там, де іншим було зловити дуже тяжко. Також Рома, досвідчений у цих місцях, і спостережливий Микола Свірик повинні допомогти. Василя підвели дешеві гачки, які дозволили зійти можливо призовій щуці і окунцям. В мене зі старту складувалось все добре - на проводку, яку вперше примінив Свірик, за перших півгодини в мене було вже 4 риби: 3 окуні і судачок. Після години лову я згадав про Сміяна, який ловив в моїй зоні, знайшовши його я дізнався, що “дед” з нулем. Розпочалась робота на його витягування з нуля. Такі самі приманки на які в мене клювало, Михайлу нічого не приносили. І місце, яке звільнив Лисиця і де клювала періодично риба, теж Михайлу по якимось причинам не підійшло. Сміян так і не зміг впіймати рибу за весь час, що його команду відкинуло з першого на восьме командне місце в підсумку. Наш основний конкурент Тимофій з Чернівців теж зламався скоріше морально і спромігся зловити тільки одного окунця біля Сміяна Михайла. Я змарнував більше години намагаючись допомогти Михайлу Івановичу зловити рибку, але все було марно. В мене непогано відносно клювало в 28 секторі - я там навіть спромігся зловити рака, якого спочатку прийняв за сома, а потім за корягу. Час від часу переміщався в сектора 24-25 для того, щоб звільнитись від спортсменів, які хотіли зловити біля тих хто щось ловить. Після чергового відпочинку 28 сектора, покльовка щучки і окунця дала мені надію на медальку. Під кінець змагань Свіриденко Льоша ловить сома біля двох кг і я ще не знав, що для Льоши це чемпіонський сом. Я теж трішки половив з дальної бровки, але спромігся заробити тільки одну характерну для сома покльовку, яку не реалізував. До речі тато з Олексія виховав непоганого спортсмена не дивлячись на його юний вік. Олексій нещодавно виграв кубок “Трабукко” по поплавку і поїздку на Чемпіонат світу в Італію.

В підсумку беру 3 місце в зоні і в таке ж у загальному заліку. Проаналізував змагання - єдині мої помилки, це тупі гачки в першому турі, які дали можливість зійти рибам. Можливо було залишити “деда” Михайла Івановича напризволяще і більше попрацювати на особистий результат. Хто ж знав , що всі лідери зон проваляться в другий день – найкращий результат у всіх цих девяти чоловік – лише 17 місце!!!
Тож був непоганий шанс вийти на друге особисте і отримати звання майстра спорту. Якщо можливо було повторити другий тур, я все робив би аналогічно. Ми приїхали командою захищати честь Рівненської області

і всі спортсмени працювали перш за все на командний результат, як і завжди, що мене особисто дуже радує. Хочеться подякувати спортсменам за безкомпромісну боротьбу. За досвід, нові проводки і приманки, які надіюсь допоможуть в майбутніх баталіях. Вітаю з заслуженою перемогою команду Харкова:

Мітюрича Романа, Мяснікова Олега і Мацуєва Андрія.Вони, до речі, завершальний етап свого тренування проводили разом з рівненськими спортсменами у зоні С верхньої Лаврівки... Також хочеться привітати сильну команду киян “Золотого Карася” Обломова Олександра, Дикуна Андрія і Свіриденко Олексія. Шкода, що наші Українські лідери так і не змогли підібрати ключик до непрогнозованого Південного Бугу. За підсумком рівненські спортсмени посіли слідуючі місця:
Щевич Іван Павлович – 7 балів - 3місце,

Жушман Олександр Володимирович 20 балів – 16 місце,
Степанюк Василь Миколайович – 30 балів – 35 місце,
Свірик Микола Володимирович – 31 бал – 36 місце,
Дем'янчук Богдан Григорович – 37.5 балів – 53 місце,
Сміян Михайло Іванович – 40.5 балів – 61 місце,
Лисиця Антон Ігоревич – 48,5 бала – 79 місце,
Тарасюк Роман Ярославович – 50 балів – 83 місце,
Кощук Сергій Володимирович – 58 балів – 98 місце із 117 учасників.
Командний залік:
Рівне – 3 (Рибалка) – 8 місце з 39 команд
Рівне-1 (Арсенал) – 10 місце,
Рівне -2 ( Сапсан) – 30 місце,
.